18 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2025 році виповнюється 81 рік від трагічних подій – депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році.
Цього дня 1944 радянська влада розпочала операцію з депортації кримських татар, закинувши їм масове дезертирство та співпрацю з ворогом. З півострова було виселено понад 200 тисяч осіб. За даними Українського інституту національної пам’яті за перші роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, понад 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років.
Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але вони так і не отримали права повернутися до Криму. Заборона діяла до 1989 року.
Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар 1944 року стала одним із наймасовіших злочинів радянського режиму, наслідки якого залишалися незагойною раною аж до 2014 року. Після початку новітньої російської окупації кримські татари знову опинилися перед загрозою: російська федерація практикує «тиху» депортацію, переслідуючи, залякуючи й витісняючи найактивніших представників народу. Страх обшуків на світанку, арешти, насильницькі зникнення та мобілізація до ворожої армії призвели до ретравматизації цілого народу, викликаючи болісні спогади про трагедію 1944 року. І немає впевненості, що агресор не спробує повторити злочин у ще масштабнішій формі.
Депортація кардинально змінила демографічний та культурний ландшафт Криму. Але разом із тим вона стала частиною спільної історичної пам’яті українців і кримських татар. Обидва народи зазнали злочинів тоталітарних режимів, спрямованих на винищення ідентичності, культури, мови. Вшанування пам’яті жертв депортації – це продовження боротьби за право бути собою, це пам’ять про наші спільні трагедії: від зруйнування Запорізької Січі до повномасштабної війни 24 лютого 2022 року.
Депортація кримських татар – це не лише про фізичне переселення. Це насамперед про намагання знищити саму суть народу: його ім’я, гідність, право на існування. Радянська влада, як і сучасна росія, прагнула стерти кримських татар із історії, як нині заперечує саме існування українського народу.
