Не зважаючи на те, що у світлі останніх подій в Україні, сфері кіно та й взагалі культурі державою надавалося дуже мало уваги, сучасне українське кіно все ж таки впевнено подає голос. Про це свідчить і вітчизняний бойовик з елементами детективу, драми і життя, як воно є – «Позивний «Бандерес».
До перегляду цієї стрічки долучилися і студенти нашого університету. Похід до кінотеатру був організований доцентом кафедри суспільно-гуманітарних наук Максимець О.М. У студентів перед переглядом фільму було чимало запитань. Що таке українське кіно? Коли воно виникло насправді? Про що воно сьогодні? Було у нашої молоді і певне побоювання: чи буде цікаво? Однак, перегляд фільму не залишив байдужим нікого. Всі були вражені і стурбовані тими подіями, про які йшлося у кінострічці. Адже хоча фільм художній, видається як документальний. Він «живий» і він про про нашу країну, про наших героїв і про наших ворогів. Історія, що описується у кінострічці, побудована на реальних подіях. В основі – бойові щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та розповіді воїнів АТО 93-ї бригади. Фільм постійно тримає в напрузі. Він показує, якою бачать війну і українські воїни, і затуркані «зомбоящиком» місцеві, і «зрадники-сепаратисти». І головне: показує, чому так сталося і як може бути далі.
На наступний день після перегляду фільму відбулося його обговорення. Студенти поділилися своїми враженнями, емоціями та написали відгуки.
Ось деякі з них:
«Цей фільм змінив мій погляд на те, що відбувається у нашій країні. Я була вражена тими подіями, які описувалися у стрічці. Під час перегляду мене переповнювали емоції. Такі відчайдушні та сміливі наші захисники. Правдивий сюжет, чудова акторська гра. З перших хвилин у залі панувала тиша. Адже все про що йшлося – це реальна історія. Це перший фільм, який викликав у мене такі незабутні емоції: сльози на очах та біль в душі. .. Коли вийшли з кінотеатру, то було таке відчуття, що ти не можеш йти, начебто щось тримає тебе. І тоді я зрозуміла, що це моя свідомість та уява, які начебто перенесли мене десь туди, де відбувалися ті події, до наших героїв-захисників, і до тих місцевих жителів, які так симпатизують «руському міру». І, можливо, спробувати їм пояснити: «Що ми одна країна, один народ» (Перевєрзєва Ольга – 11 МК).
«Фільм сподобався. Дуже сильний, цікавий. Стрічка тримає в напрузі від початку до кінця, захоплює детективним сюжетом. «Позивний «Бандерес»» — справжній патріотичний фільм…» (Сидоренко Любов. – 11 ХТ).
«Український фільм «Позивний «Бандерес»» мені дуже сподобався. Чудова акторська гра, хороший сюжет. Це історія про сьогодення, про ті події, що відбуваються на Донбасі. Це історія про ворогів і про наших героїв. Емоції переповнювали. Дуже переживала, щоб правда у фільмі перемогла» (Іванова Тетяна – 11 МК).
«Мені дуже сподобався фільм “Позивний «Бандерас»”. Під час перегляду фільму, я ніби уявив себе там, у Донецьку. Досить захоплюючий і цікавий сюжет. Я з нетерпінням чекав, коли кінострічка вийде в прокат. Усім рекомендую його подивитися» (Бахмат Станіслав – 11 ФК).
Так. Дійсно. Ми чекали на цей фільм. Він, безсумнівно, орієнтований на українського глядача і дуже доречний в умовах, коли війна на Сході триває п’ятий рік.
Сьогодні глядачу потрібні саме такі фільми: кіно – як «мистецький витвір». Сподіваємось, що такого продукту у нас буде більше.
