На сучасному етапі розвитку суспільства світова педагогічна думка здійснює пошук нових пріоритетів в освіті. Зміна характеру і змісту праці ставить перед нашим суспільством серйозні завдання, пов’язані із виведенням освіти України на рівень розвинених країн світу шляхом реформування її концептуальних, структурних та організаційних засад. Розвиток закладів освіти інноваційного типу, які повинні відповідати вимогам сьогодення, зумовлюють пошук нових організаційних форм навчання, оновлення змісту навчального процесу.
Необхідність підвищення рівня вищої освіти потребує розробки нової стратегії і тактики викладання, що в свою чергу вимагає перегляду підходів до роботи тих, хто забезпечує навчальний процес, в першу чергу – до викладачів.
Постійне удосконалення методики викладання дисциплін, передбачених робочими планами університетів, відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” повинно супроводжуватися педагогічним контролем і, насамперед, проведенням відкритих занять. Вони є невід’ємним елементом методичної діяльності викладача, а також компонентом атестації науково-педагогічних працівників, що проводиться з метою активізації їх творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання.
ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІІ ВІДКРИТИХ ЗАНЯТЬ
Відкрите заняття – це одна з форм педагогічного контролю, метою якого є виявлення рівня професійної компетенції та педагогічної майстерності викладача з метою подальшого удосконалення викладацької діяльності. Такий контроль базується на трьох основних принципах:
Систематичність. Систематичний контроль створює належний порядок у процесі навчання, стимулює мотивацію і викладачів, і слухачів.
Спонукання. Контроль спонукає викладача не заспокоюватися на досягнутому, а постійно самоудосконалюватися, професійно зростати.
Всебічність. Оцінка педагогічної діяльності викладача дозволяє розглянути цю діяльність у комплексі, виявити, що заслуговує на увагу, може бути розповсюджено, а, з іншого боку, – які саме аспекти потребують подальшого коригування або удосконалення.
Відкрите заняття виконує ряд функцій, а саме:
Інформаційну – з одного боку, з’являється інформація щодо рівня професійної компетенції та педагогічної майстерності викладача, з іншого, – щодо рівня підготовленості студентів групи;
Діагностуючу – виявляються провідні методи і прийоми, що застосовуються викладачем, їх відповідність цілям заняття, врахування специфіки аудиторії; встановлюються причини певних похибок у знаннях студентів.
Мотивуючу – стимулює подальше удосконалення професіоналізму викладача і навчальної діяльності студентів;
Прогнозуючу – дозволяє розповсюджувати у наступників передовий досвід, окреслювати шляхи зростання педагогічної майстерності викладача.
ВИДИ ВІДКРИТИХ ЗАНЯТЬ
Існують такі види відкритих занять:
Пробне – відкрите заняття, що проводиться претендентом на посаду викладача для підтвердження своєї професійної придатності. Його особливістю є те, що особа, яка проводить таке заняття, може не мати педагогічного досвіду. Крім того, вона практично не знає особливостей тієї аудиторії, з якою вона працюватиме. Головним тут виступає такий критерій, як демонстрація потенційної спроможності роботи викладачем.
Графік проведення пробних занять не складається, відомості щодо їх проведення оголошуються окремо.
Поточне – відкрите заняття, яке проводиться викладачем відповідно до графіку, який складається на початку навчального року з вказівками дати, теми і місця проведення такого заняття. При складанні графіку необхідно враховувати власні побажання викладачів, за якими залишається право вибору теми і дати проведення відкритого заняття. Графік відкритих занять затверджується на засіданні методичної ради.
В окремих випадках допускається внесення змін до графіку. Наприклад, у разі хвороби викладача, термінового відрядження тощо. Тоді відкрите заняття переноситься на іншу дату, але ні в якому разі не відміняється.
Слід враховувати, що після проведення відкритого заняття повинно відбутися його обговорення на найближчому засіданні циклової комісії із занесенням результатів обговорення до протоколу засідання. Окремий протокол відвідування відкритого заняття не складається.
Показове – відкрите заняття, яке проводиться високо досвідченими лекторами – професорами, доцентами, старшими викладачами з великим досвідом науково-педагогічного, методичного і організаційного рівня – з метою демонстрації передових методик викладання, використання новітніх освітніх технологій, в першу чергу, для молодих викладачів, аспірантів або ж для колег з інших навчальних закладів. Показове заняття виступає як своєрідна школа передового досвіду.
Викладачі, які не провели відкрите заняття з поважної причини, змінюють термін його проведення, погоджуючи його з заступником директора з навчально-методичної або навчально-виховної роботи.
МЕТОДИЧНА РОБОТА ВИКЛАДАЧА НА ПІДГОТОВЧОМУ ЕТАПІ
Підготовчий етап розпочинається із надання відомостей до голови циклової комісії про проведення відкритого заняття. При цьому сам викладач повинен визначитися у наступному:
- З якої навчальної дисципліни з числа тих, що він викладає, йому хотілося б провести заняття.
- Яка з тем даної дисципліни може бути представлена найбільш виграшно.
- На якому з видів занять (лекція, семінар, практичне, лабораторне заняття) найкраще проявиться індивідуальна педагогічна майстерність.
- У який період буде більше можливостей краще підготуватися до відкритого заняття.
- Якщо викладач ознайомлений із студентською аудиторією, то – в якій групі краще проводити таке заняття.
Саме конкретні відповіді на поставлені питання у подальшому стають запорукою успішного проведення відкритого заняття.
Наступний крок передбачає укладання плану. Розрізняють план проведення та план – конспект відкритого заняття. План проведення роздається перед початком заняття всім присутнім і використовується ними при обговоренні відкритого заняття. Зразок такого плану додається. Планом-конспектом користується викладач, він повністю залежить від обраного виду заняття. Єдиним спільним компонентом для всіх видів занять виступають визначені групи цілей: навчальних, розвиваючих і виховних.
Основним орієнтиром при визначенні змісту занять виступають робочі навчальні плани і програми. При цьому слід враховувати, що у навчально-методичних комплексах, як правило, вже представлені питання на конкретні семінари або завдання на практичні заняття з переліком рекомендованої літератури. Відповідно викладач сам повинен гарно орієнтуватися в цій літературі.
Крім того, на етапі підготовки він має ще раз переглянути зміни і доповнення у законодавчій базі, чинні відомчі нормативні акти, бюлетені передового досвіду, періодичні видання, а також новітні автореферати дисертацій, монографії, матеріали наукових конференцій. Така робота виконує інформаційно-накопичувальну функцію. Абсолютно не обов’язково, щоб всі матеріали увійшли до конспекту заняття, але викладач у цьому випадку має значно більше можливостей щодо відбору найважливішого, найкращого.
План-конспект класичної лекції, окрім плану, повинен містити і певні теоретичні положення, і наведення прикладів, проміжні і остаточні висновки, настанови щодо самостійної роботи під час підготовки до семінарів і практичних занять.
План-конспект традиційного семінару відображає вступне слово викладача, питання відповідно до плану, стислі відповіді на кожне з питань, варіанти додаткових уточнюючих, проблемних запитань, підсумки заняття.
План-конспект практичного чи лабораторного заняття містить вступне слово викладача, стислий етап актуалізації теоретичних відомостей з теми, завдання і варіанти їх вирішення, можливі додаткові або проблемні питання, на яких слід буде зосередитися більш детально.
При укладанні плану-конспекту, окрім змістовної сторони, слід відтворити основні прийоми і методи, що будуть використовуватися при проведенні заняття.
Хоча методика укладання плану-конспекту звичайного і відкритого заняття приблизно однакова, все ж таки в останньому випадку слід більш ретельно проаналізувати і спрогнозувати, які з методів будуть найбільш прийнятними на відкритому занятті, враховуючи, крім всього іншого, певний стресовий стан групи.
Окремим питанням стоїть використання наочності й технічних засобів навчання (ТЗН), інтерактивних технологій навчання, що треба передбачити в планах. В ідеалі заняття повинно супроводжуватися демонстрацією тих чи інших відомостей у вигляді таблиць, алгоритмів, схем, фотодокументів, фрагментів відеофільмів тощо, оскільки зорове сприйняття є найбільш вагомим каналом закріплення інформації у свідомості особистості. Разом з тим, коли це робиться лише тільки на відкритому занятті, стає очевидним, що викладач не має навичок роботи із цими засобами. В свою чергу, це може призвести до певних збоїв у проведенні заняття і погіршити загальне враження від нього. Безумовно, систематичне використання ТЗН сприяє підвищенню педагогічного рейтингу викладача, адже сприяє підвищенню ефективності навчання.