Час реалізації винограду за кордоном становить від 3 до 5 місяців, тоді як продукція, вирощена нашими виноградарями, продається максимум місяць, півтора, протягом серпня-вересня. А потім на полицях українських супермаркетів красується лише імпортована ягода.
Яким чином виробникам з різних країн вдається продавати виноград протягом такого тривалого часу розповів нашим виробникам спеціаліст з розвитку плодоовочевого ринку UHBDP та досвідчений виноградар, Станіслав Глущенко, під час третьої щорічної конференції «Прибуткове виноградарство – 2020»:
– «По-перше, це доповнення сортового складу, по-друге, вирощування одного сорту в різних кліматичних зонах, за мірою накопичення температур. Два найбільш зручних рішення: змістити поставки винограду на більш пізній термін, коли він затребуваний на внутрішньому ринку; холодний ланцюг і «зберігання» винограду безпосередньо на лозі. Щоб дозрівання в одній і тій же зоні наступало трохи пізніше, іноземні виноградарі застосовують спеціальні накриття, – розповідає спікер. – Те ж саме стосується й дощів: найбільший обсяг нашого винограду вивозиться на ринок та скупається за низькою ціною саме перед дощем. Елементарні накриття вирішили б всі ці проблеми. Якщо ми бачимо, що в нас в якийсь момент провалюється ціна, зробивши щось подібне, ми можемо хоча б на два-три тижні відтягнути дозрівання чи захистити ягоду від дощу і вберегти себе від збитків чи отримати більш високу ціну за свій товар», – зазначив Станіслав Глущенко.
За його словами, «зберігання» винограду на лозі за допомогою спеціального накриття та холодний ланцюг доповнюють один одного. Виноградар закликає виробників замислитися над вигідною схемою взаємовідносин: агрегація винограду групою виробників через постачальника послуг зберігання.
Прикладом такої співпраці Станіслав назвав досвід групи виробників на Запоріжжі, коли п’ять дрібних виробників з площею кожного окремого учасника від 0,5 до 1,5 га об’єдналися, щоб сформувати однорідну партію винограду на замовлення оптовика. Йому потрібно було зібрати 10 тон охолодженої продукції певних сортів, що будуть упаковані в однакову тару, а на місцевому ринку в с. Балки такої продукції знайти він не зміг. Тож трейдер звернувся за допомогою до одного фермера і вже протягом наступних двох днів п’ять виробників привезли 10 тон винограду до холодильних камер логістичного центру ТОВ «СПП ЛАНА». Агрегований охолоджений продукт завантажили в фуру і відправили за межі області.
Не обійшлося і без гіркого досвіду, що таки змусив вчитися на власних помилках. Фермери, оцінивши всі принади роботи через постачальника холодильних послуг, перед дощами заклали на зберігання невеликий обсяг винограду, що в них залишився, та не знайшли покупця. Довелося продавати охолоджений виноград навіть дешевше, ніж цей виноград коштував в свіжому вигляді. Схема взаємодії продажу через холодильник та пакувальний будинок дуже зручна, вигідна але поки що в нас вона, на жаль, не досить розвинена – немає запиту від покупця. Тож, реальний досвід формування сумісних товарних партій є, а його успішність продиктована насамперед силою бажання учасників групи виробників та дійсною потребою в цьому. Об’єднатися легко, головне – знайти ринки збуту та спланувати все заздалегідь.
Організатор Конференції «Прибуткове виноградарство – 2020» – Інформаційно-консультаційний центр “Агро-Таврія” за підтримки Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP).
ІКЦ «Агро Таврія»
