Аналітичний центр «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка у партнерстві з Радою молодих учених при Міністерстві освіти і науки України презентував 11 січня 2022 року Аналітичний звіт «Здобутки і виклики експерименту з присудження наукового ступеня доктора філософії», що висвітлює результати вивчення досвіду українських закладів вищої освіти і наукових установ з підготовки докторів філософії за новими правилами, які було запроваджено у 2016 році.
Завантажити Аналітичний звіт Подивитись відео за посиланням
Фахівцями було досліджено формування змісту освітньої складової підготовки аспірантів, роль процедури акредитації освітніх програм у забезпеченні їх належної якості, особливості функціонування освітніх програм з малою кількістю аспірантів. Запропоновано кроки з удосконалення процедури захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії.
Так, приєднавшись у 2005 році до Болонської декларації, Україна підтвердила свою готовність до реформування системи підготовки наукових кадрів, яку успадкувала ще від радянських часів.
У 2016 році в Україні розпочато підготовку докторів філософії (докторів мистецтва) за європейською моделлю, що тягне за собою впровадження нових правил функціонування аспірантури та зміну процедури захисту дисертаційного дослідження. Перехід до європейської моделі підготовки молодих науковців передбачає збільшення строку навчання аспірантів з трьох до чотирьох років, створення структурованих освітньо-наукових програм із суттєвою освітньою складовою, акредитацію цих програм, активізацію академічної мобільності аспірантів, розширення сфери відповідальності наукових керівників.
Нова процедура захисту дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії передбачає розгляд дисертації разовою радою, що складається з п’яти дослідників, кожен з яких має бути фахівцем із теми представленого дослідження.
У 2019 році в експериментальному порядку започатковано захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за новою процедурою. Відтепер захист відбувається не в постійно діючій, а в разовій спеціалізованій вченій раді, що складається з п’яти дослідників, кожен з яких має бути фахівцем із теми представленого дослідження. Вдосконалено окремі технічні питання: автореферат дисертації замінено на розгорнуту анотацію роботи, а автор дисертації може обирати між офіційним українським та основними міжнародними стилями оформлення переліку використаних джерел.
Ведеться розробка стандартів вищої освіти освітньо-наукового ступеня доктора філософії, перший стандарт було затверджено в листопаді 2021 року.
Основні питання, що були представлені у звіті:
1. Кількість аспірантів закладу вищої освіти (ЗВО)
У структурі третього рівня вищої освіти України на половині освітньо-наукових програм одночасно навчається не більше десяти аспірантів, причому цей чинник не є ознакою лише наукових установ, а притаманний навіть топовим закладам вищої освіти.
Кількість освітньо-наукових програм з різною кількістю зарахованих аспірантів (2016-2020 рр.)
З науковими результатами всіх аспірантів, що навчаються у ТДАТУ можна ознайомитись на відповідному розділі сайту – Результати діяльності здобувачів.
Так, тільки на спеціальності 133 – Галузеве машинобудування, що готується до акредитації, станом на 1 січня 2022 року навчається 12 аспірантів.
Результати проведеного анкетування спеціалістами аналітичного центру «ОсвітАналітика» показали, що близько 80% опитаних серед завідувачів аспірантурою та здобувачів ступеня доктора філософії вважають, що мала кількість аспірантів на освітньо-науковій програмі практично не погіршує якості їх підготовки, в тому числі близько 50% респондентів вважають, що цей чинник не впливає на якість освітнього процесу в аспірантурі.
Більше половини здобувачів ступеня доктора філософії не володіють інформацією щодо загальної кількості аспірантів на освітньо-науковій програмі, за якою здійснюється їх підготовка, а також не мають чіткої відповіді на запитання, чи впливає ця кількість на формування творчої атмосфери, конструктивної співпраці та взаємодії.
Наведені факти можуть свідчити про недостатню розвиненість дослідницького середовища в закладах вищої освіти (наукових установах), спрямованого на створення сприятливих умов для ефективної колаборації та комунікації здобувачів ступеня доктора філософії, їхніх наукових керівників, потенційних рецензентів у рамках певної освітньо-наукової програми, що функціонує на третьому рівні вищої освіти.
2. Освітня складова підготовки аспірантів
Сучасна підготовка аспіранта починається з освітньої складової, а якість її реалізації впливає на весь цей процес.
В ТДАТУ, зі всіма матеріалами за цією складовою можна ознайомитись у відповідному розділі сайту – Освітня складова.
Оскільки практика освітньої складової для третього освітньо-наукового рівня в Україні ще відносно нова, то в академічній спільноті з’являється чимало нарікань на неї, аж до сумнівів у необхідності для аспірантів відвідувати заняття. У проведеному дослідженні респондентам серед іншого пропонувалось оцінити ступінь серйозності основних проблем змісту та специфіки реалізації освітньої складової програм підготовки фахівців на третьому рівні вищої освіти.
Сприйняття респондентами окремих проблем освітньої складової програм підготовки аспірантів
Результати опитувань свідчать про те, що чинниками, які позитивно впливають на якість підготовки аспірантів, успішний захист ними дисертацій, є:
- мотивація самих аспірантів;
- наявність чітких, зрозумілих, некорумпованих умов для підготовки й захисту аспіранта;
- достатня матеріально-технічна база;
- фінансова зацікавленість і аспірантів, і наукових керівників, гарантів;
- наявність відповідальності наукових керівників, гарантів за якість підготовки, захист аспірантів.
Дещо менше опитаних до таких чинників відносять:
- проходження акредитації спеціальності/освітньої програми – 33%;
- зацікавленість ЗВО та наукового керівника у працевлаштуванні аспірантів – 26%.
Чинник «проходження акредитації спеціальності/освітньої програми» абсолютна кількість опитаних аспірантів також не включила до числа пріоритетних. Можливо, аспіранти недостатньо обізнані з нормативною базою функціонування аспірантури або вони не повністю усвідомлюють взаємозалежність наявності акредитації та можливості створення спеціалізованої вченої ради для захисту.
Важливими чинниками, які, на думку опитаних, суттєво впливають на якість підготовки аспірантів, успішний захист ними дисертацій, є налагоджена співпраця з відділом аспірантури, чіткі та прозорі вимоги, контроль за їх виконанням; відкритість ЗВО до співпраці з бізнесом, роботодавцями, іншими ЗВО/НУ, створення та реалізація спільних, зокрема міжнародних, проєктів.
Серед негативних чинників опитані назвали відсутність мотивації аспірантів, відсутність налагодженої комунікації аспіранта з науковим керівником, корумповані умови підготовки й захисту аспірантів; незацікавленість наукових керівників в успіху аспірантів, низький професійний рівень наукових керівників, слабку матеріальну базу.
Важливою проблемою в реалізації освітньої складової на третьому рівні вищої освіти є відсутність чіткого розуміння суб’єктами навчального процесу її необхідності та ролі у підготовці аспіранта, успішному захисті дисертації.
На підвищення мотивації аспірантів до навчання позитивно впливає використання індивідуалізованого підходу, зокрема врахування думки аспіранта при формуванні змісту освітньої складової, внесення до неї важливих для практичної підготовки дисертації дисциплін. Негативний чинник – наявність дублювання навчальних матеріалів, які вже викладалися на попередніх освітніх рівнях.
3. Акредитація освітньо-наукової програми за спеціальністю
Акредитацію освітніх програм підготовки фахівців на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти, в результаті успішного завершення яких присуджується ступінь доктора філософії, нещодавно було впроваджено в Україні на законодавчому рівні відповідно до законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та інших актів законодавства.
Метою акредитації є «оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання».
Акредитація програм підготовки докторів філософії пропонує закладам вищої освіти і науковим установам певний вектор руху, модель конструктивних змін та актуалізації змісту програм, спонукає викладачів до підвищення кваліфікації, вдосконалення своїх навчальних матеріалів і методик викладання, підвищує відповідальність учасників освітнього і дослідницького процесу, надає їм нового досвіду. Позитивом є й посилення суб’єктності аспірантів, їх реальне залучення до створення освітньої програми, врахування їхніх інтересів, набуття ними більшої ваги для університету.
В ТДАТУ проводиться підготовка докторів філософії за 8 спеціальностями, кожна з яких має власну освітньо-наукову програму (ОНП) та потребує акредитації.
За результатами дослідження аналітичного центру «ОсвітАналітика», майже чверть опитаних аспірантів взагалі не знають, чи вже проходила акредитацію освітня програма, на якій вони навчаються.
В Таврійському ДАТУ першою проходитиме акредитацію ОНП 133 Галузеве машинобудування, на протязі 2022 року будуть підготовлені до акредитації програми за іншими спеціальностями.
Позитивний вплив акредитації освітніх програм, в інших ЗВО найбільше проявляється в упорядкуванні документації з підготовки аспірантів, доопрацюванні викладачами необхідних для навчального процесу методичних матеріалів і залученні до укладання освітніх програм роботодавців та випускників аспірантури.
Зростає відчуття відповідальності наукових керівників, гарантів, завідувачів аспірантурою за результати навчання аспірантів. Серед помітних позитивних наслідків акредитації – суб’єктивація аспірантів: їх нарешті побачили, долучили, запитали, врахували побажання.
Частка респондентів усвідомлює, що акредитація – це зміна вимог (інтеграція до європейських систем вищої освіти), потреба адаптації вищої освіти до ринку праці, який змінюється швидкими темпами, таки потребують інших підходів, у тому числі до документації, яка б підтверджувала такі зміни: «Нарешті всю документацію приводять до ладу»; «Стало все структурованішим»; «Більш сумлінне ставлення до документації та звітів»; «Більша відкритість навчальних програм та іншої документації»; «Акредитація дає можливість побачити сильні та слабкі сторони підготовки докторів філософії»; «Проходить перевірка навчальної бази» – ось найчастіші відповіді аспірантів, що підтримують процес акредитації.
Серед негативних аспектів акредитації завідувачі аспірантурою та аспіранти найчастіше називають великі затрати часу на підготовку до неї, багато документів, сенс яких не є зрозумілим, формальність вимог, надмірне залучення аспірантів до виконання робіт з підготовки документації.
Є думка, що збільшилась кількість документів, що взагалі ніяк не впливає на якість, та найчастіше згадують, що вимоги до акредитації оприлюднили значно пізніше, ніж почалась підготовка докторів філософії.
В академічній спільноті існує нерозуміння того, чому фінансові витрати на акредитацію лягають на ЗВО, а часто навіть на стейкхолдерів самої освітньої програми.
4. Захист дисертації
В проведеному дослідженні були вивчені проблеми, з якими стикалися аспіранти під час підготовки та після захисту дисертації
Причини, що завадили випускникам аспірантури захистити дисертацію
Погоджуємся з пропозицією аналітиків залучати роботодавців та випускників аспірантури до обговорення освітніх програм і навчальних планів підготовки аспірантів на постійній основі, а не тільки в період акредитації. Підтримуємо, що важливим кроком для розгортання такої роботи могло б стати створення відповідних рад випускників і рад роботодавців та сприяння їхній ефективній діяльності.
З матеріалами ознайомила
Зав. відділу аспірантури і докторантури, к.е.н.
Анастасія ЯКУНІЧЕВА