ЦБ9

На основі історико-архівної інформації часом заснування кафедри слід вважати 1970 рік. У цьому році в складі факультету «Механізація сільського господарства» наказом по інституту створюється кафедра «Охорона праці». Засновником і першим завідувачем кафедри був доцент, кандидат технічних наук Топчій Борис Петрович. Але питання техніки безпеки та протипожежної техніки почали вивчати в 1956 році студенти 5-го курсу спеціальностей 1509 «Електрифікація сільського господарства» і 1510 «Механізація сільського господарства».

У 1956 році дисципліна обсягом 28 годин була введена в учбовий план і велася викладачами кафедри «Ремонт машин» Топчієм Б.П. та асистентом Штикало Я.Е.

У 1963 році дисципліна отримала назву «Охорона праці», обсяг був збільшений до 60 годин у 1965 році.

Наказом МСГ СРСР №273 від 23 вересня 1963 року дисципліна «Охорона праці» виділяється в самостійний курс, складається нова програма та у вересні 1970 року створюється кафедра «Охорона праці». Новоствореній кафедрі доручається вести дисципліни «Охорона праці» та «Радянське право» для спеціальностей 1509 та 1510, а також розділ «Охорона праці» у дипломних проектах.

Для подальшого вдосконалення навчального процесу з виробничого навчання студентів наказом ректора №244 від 3 вересня 1989 року створена кафедра «Охорона праці та виробничого навчання» при деканаті «ОТР та МЖ», завідуючий кафедрою доцент, к.т.н. Бутко Д.А. У цей період розроблений і побудований навчально-виробничий полігон (800 тис. крб.). Побудована лабораторія з водіння з тренажерами. З метою активної участі професорсько-викладацького складу у виконанні конкретних актуальних науково-дослідницьких робіт при кафедрі була створена  галузева науково-дослідна лабораторія (перша в СРСР) «Розробка системи управління охороною праці та методологія паспортизації та атестації робочих місць», яка налічувала 20 наукових працівників. За підсумками роботи та за досягнення високих результатів була представлена на ВДНГ СРСР та нагороджена дипломом. На базі кафедри проводились семінари завідуючих кафедрами всіх ВНЗ СРСР, було організовано підвищення кваліфікації викладачів, посадових осіб та фахівців з охорони праці республік, областей та районів півдня СРСР.

У 1982-1984 рр. науково-методична рада з ОП ВНЗ Міносвіти СРСР (вчений секретар Бутко Д.А.) представила програми навчання з охорони праці для фахівців сільського господарства. За завданням МСГ України НДЛ та працівники кафедри розробили методологію та зразки документів з контролю всієї сільськогосподарської техніки (тракторів, автомобілів, комбайнів, сільськогосподарських машин). Випускні роботи та дипломні роботи неодноразово займали перші місця в конкурсах на кращий дипломний проект та роботу (керівники Глєбов Ю.П., Бутко Д.А., Власов М.А.).

У 1992 році кафедра перейменована в кафедру «Безпека життєдіяльності», яку очолив доцент, к.т.н. Лущенков В.Л.

У 1994 році на базі кафедри був створений Таврійський науково-виробничий центр з охорони праці (керівник доцент Бутко Д.А.). Наукові розробки центру та матеріальні цінності (на суму 120 тис. крб.) були передані академії.

З 1994 року кафедра «Безпека життєдіяльності» перша в Україні розпочала випуск спеціалістів з охорони праці. На протязі з 1994 по 2007 роки випущено близько 230 спеціалістів спеціалізації «Охорона праці».

Кафедра стала переможцем у огляді-конкурсі «Кращі за професією» за 2006-2007 навчальний рік, який проводився в рамках академії, і фото колективу кафедри займає почесне місце на Дошці Пошани ВНЗ.

Рогач Ю.П. є ініціатором розгалуження навчальної діяльності кафедри, яка охоплює не тільки охорону праці, екологічні напрями, а й організацію навчального процесі в розрізі Болонської угоди. На кафедрі викладається дисципліни, основними з яких «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі», «Екологічна експертиза», «Екологічна паспортизація», «Екологія людини», «Інженерна екологія», «Цивільна безпека», «Виробнича санітарія», «Законодавство і право в АПК», «Теорія безпеки праці» та інші.

Наказом ректора ТДАТА №2-ОД від 3 серпня 2007 року кафедру перейменовано у кафедру охорони праці та безпеки життєдіяльності та переведено до складу знов створеного факультету агротехнологій та екології.

Завідувачі кафедри

 Топчий

ТОПЧІЙ

БОРИС ПЕТРОВИЧ

(1912-1989)

 

Завідувач кафедри

«Охорона праці»

(1970-1989)

(доцент)

Топчій Борис Петрович народився у 1912 році в селі Кам’янка Мелітопольського повіту Таврійської губернії. У 1933 році закінчив Мелітопольський технікум механізації сільського господарства за спеціальністю “технік-механік”. З 1933 по 1935 рік – заступник начальника механічного цеху заводу “Металооб`єднання”. З 1935 по 1940 рік навчався в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства, який закінчив за спеціальністю “інженер-механік”. Після закінчення інституту – начальник Мелітопольського моторемонтного цеху наркомзему. З 1941 по 1943 рік головний механік Колачинського автотракторного ремонтного заводу. З 1943 по 1946 року – начальник виробництва Колачинського механічного заводу, 1946 – 1951 рік – головний інженер цього заводу. З 1951 по 1953 рік – директор Липецького механічного заводу.

З 1953 року був співробітником Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, спочатку асистентом, потім старшим викладачем і доцентом кафедри ремонту. З 1960 по 1969 рік – декан заочного відділення. У 1969 році очолив кафедру «Охорона праці».

Наказом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю «За доблесну працю», Міністерством сільського господарства відзначений знаком «Відмінник соціалістичного сільського господарства».

 Бутко

БУТКО

 ДМИТРО АНТОНОВИЧ

(1937-2023)

 

Завідувач кафедри

«Охорона праці та виробниче навчання»

(1989-1992)

(кандидат технічних наук, доцент)

Бутко Дмитро Антонович народився 19 грудня 1937 року в селі Веприк Гадяцького району Полтавської області. У 1952 році закінчив з відзнакою Веприцьку середню школу. З 1952 по 1956 рік навчання у Кримському технікуму механізації сільського господарства. З 1956 по 1961 рік навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства. Після закінчення ВУЗу працював головним інженером радгоспу (дослідно-показове господарство) ім. Горького Мелітопольського району Запорізької області. У 1964 році був обраний другим секретарем Мелітопольського СВКК, який охоплював чотири райони Запорізької області. У 1965 році був обраний на посаду першого секретаря Мелітопольського РК ЛКСМУ, де пропрацював два роки. У 1967 році був обраний завідувачем оргвідділом РК КПУ. У 1969 році був обраний третім секретарем, а за два роки – другим секретарем РК КПУ, де працював до березня 1973 року.

У 1973 році поступив до аспірантури до МІМСГу, яку закінчив у 1978 році. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Розробка параметрів дозуючого пристрою зчісуючого типу мобільних кормороздавачів». Після захисту дисертації працював асистентом, старшим викладачем кафедри механізації тваринництва. У 1985 році обраний на посаду декана факультету МСГ, де працював до 1989 року. У 1989 році був обраний на посаду завідувача кафедри «Охорона праці та виробниче навчання». У 1990 році очолив науково-дослідну лабораторію з управління охороною праці і за сумісництвом працював доцентом кафедри «Безпека життєдіяльності». З 1993 року – директор Таврійського науково-виробничого інженерного центру по охороні праці в сільському господарстві та за сумісництвом доцент кафедри «Безпека життєдіяльності».

За роки праці у ТДАТУ мав 30 подяк ректора, нагороджений грамотами обласної ради, Знаком «Відмінник освіти», медалями «За трудову доблесть» та «За трудову відзнаку».

Круг наукових інтересів – управління охороною праці. Найцікавіші наукові публікації – написання навчальних посібників з питань охорони праці (всього 14 посібників). Винаходи – 3 авторських свідоцтва. Керівництво студентською науково-дослідною роботою по темі: «Поліпшення паспортизації санітарно-технічного стану робочих місць на підприємствах АПК». Керівництво дипломними проектами – підвищення технологічної безпеки та поліпшення умов праці у різних галузях АПК. За результатами наукової роботи опубліковано більше 90 наукових статей, студентами захищено більше 400 дипломних проектів.

 Лущенков

ЛУЩЕНКОВ

 ВАЛЕРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

(1941-

Завідувач кафедри

«Безпека життєдіяльності»

(1992-2001)

 (кандидат технічних наук, доцент)

Лущенков Валерій Леонідович народився 21.06.1941 року у місті Севастополь Кримської автономної республіки. У 1970 році закінчив Запорізький машинобудівний інститут. З 1970 по 1972 рік працював на Мелітопольському моторному заводі (на посадах майстра, заступник начальника ЦЗЛ). У 1975 році закінчив заочний інститут патентоведення (Мелітопольський філіал Запорізького ІП). У 1980 році закінчив заочну аспірантуру при Московському НІАТМ. У 1982 захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дослідження впливу фосфору і деяких легуючих елементів на мікроструктуру та зносостійкість білого чавуну у наплавленні штовхача автомобільного двигуна»

З 1982 року працює у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства на посаді старшого викладача, доцента, а з 1992 року – завідувача кафедри «Безпека життєдіяльності».

Круг наукових інтересів – удосконалення елементів системи управління охороною праці на малих підприємствах АПК. Найцікавіші наукові публікації – написання навчальних посібників з питань охорони праці (всього 14 посібників). Винаходи – 3 авторських свідоцтва по чавунам. Керівництво студентською науково-дослідною роботою по темі: «Поліпшення паспортизації санітарно-технічного стану робочих місць на підприємствах АПК». Керівництво дипломними проектами – підвищення технологічної безпеки та поліпшення умов праці у різних галузях АПК. За результатами наукової роботи опубліковано більше 40 наукових статей, студентами захищено більше 200 дипломних проектів.

 IMG_0005111

РОГАЧ

ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ 

Завідувач кафедри

“Цивільна безпека”

(2001-2022)

(кандидат технічних наук, професор)

Рогач Юрій Петрович народився 28 березня 1958 року на станції Мартинівській Вознесенського району Миколаївської області в сім’ї військовослужбовця. З 1965 року по 1975 рік навчався в школі № 20 м. Мелітополя. З 1975 року працював старшим техніком-оператором, лаборантом науково-дослідної частини Мелітопольському інституті механізації сільського господарства. З вересня 1976 року по 1981 рік Юрій Петрович навчався в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства, отримав кваліфікацію “інженер-механік сільського господарства”. З вересня 1981 року по вересень 1982 року працював головним інженером радгоспу «Авангард» Полтавського району, Полтавської області. У вересні 1982 року обраний II секретарем Полтавського райкому комсомолу, а у вересні 1983 року – І секретарем Полтавського райкому комсомолу. З 1983 року по 1985 рік – член бюро Полтавського райкому партії. З грудня 1985 року член Полтавського обкому комсомолу. З жовтня 1985 року був призначений на посаду управляючого відділенням радгоспу ім. Т.Г. Шевченка Полтавського району.

У лютому 1986 року Рогач Юрій Петрович прийнятий у МІМСГ на посаду молодшого наукового співробітника НДЧ, у цьому ж році його переведено на посаду старшого наукового співробітника НДЧ. З 1986 року по 1988 рік – служба в армії. У 1988 році Юрій Петрович повертається до МІМСГу на посаду старшого наукового співробітника НДЧ. З 1989 року по 1992 рік навчається в аспірантурі. У 1992 році прийнятий на посаду асистента кафедри “Експлуатація машино-тракторного парку”. У цьому ж році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Обґрунтування оптимальних параметрів і розробка зональних робочих органів культиватора-пласкоріза для зони Півдня України». У вересні 1992 року йому присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук. У 1993 році призначений на посаду декана факультету механізації сільського господарства. У 1995 році – присвоєно вчене звання доцента. У 1998 році Рогача Юрія Петровича призначено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи. З 2001 року – завідувач кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності за сумісництвом. У грудні 2007 року Рогачу Юрію Петровичу присвоєно вчене звання професора.

За роки праці в університеті Юрій Петрович підготував 3-х кандидатів наук. Має 152 публікації, з яких 76 – наукові, у тому числі 6 – за кордоном, 70 – навчально-методичні, має 4 деклараційні патенти України та 1 авторське свідоцтво на винахід СРСР. Юрій Петрович Рогач є автором, у тому числі в співавторстві, 5 навчальних посібників та 1 підручника.

Як висококваліфікований фахівець 15 разів призначався головою ДЕК з захисту дипломних проектів та робіт у вищих аграрних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Рогач Юрій Петрович користується великою повагою серед науково-педагогічних працівників і студентів. Його самовіддана праця 18 разів відзначалася в наказах ректора університету.

Зоря М.В

ЗОРЯ

МИХАЙЛО ВІТАЛІЙОВИЧ 

Завідувач кафедри

“Цивільна безпека”

(2022-до теперішнього часу)

(кандидат технічних наук, доцент)