Віра, Надія, Любов та їх мати Софія — християнські святі мучениці, яких шанують 30 вересня. Свято цих святих мучениць світле, але водночас сумне через свою історію. Софія і три її доньки жили в Римі у ІІ столітті в християнському благочесті. Імператор Адріан хотів змусити дівчат відректися від своєї віри, спочатку шляхом умовлянь, а потім тортур. Віра, Надія і Любов померли, так і не зрадивши своєї віри. На момент смерті дівчаткам було 12, 10 і 9 років. Через три дні після смерті Віри, Надії та Любові від горя померла і їх мати Софія.

Інформація про цих святих довго була відсутня, а перші спогади про них відносяться вже до VII століття. Багато людей вважають, що мучениці – це лише персоніфікація християнських чеснот, а не реальні історичні особистості.

У християнській традиції Вірі, Надії, Любові та Софії моляться про сім’ю, про щастя, про дітей і їхнє здоров’я. Раніше в народі свято називали «бабським», адже виконувати більшість традицій мали саме жінки. День потрібно було починати з плачу по Вірі, Надії, Любові та Софії, щоб виплакати всі негаразди, які могли б трапитися в сім’ї. У заміжніх жінок свято починалося ще раніше: опівночі вони повинні були спекти коровай, а з ранку піти до церкви, поставити дві свічки Ісусу, а одну принести додому і вставити в коровай, який вся родина їла на сніданок. За народними прикметами ділитися короваєм з чужими людьми не можна, щоб не віддати благополуччя з сім’ї.

Добре жити, коли у тебе є надія — з нею набагато легше. Добре, коли у серці маєш любов, а в душі негасима віра в мрію. На свято Віри, Надії з Любов’ю, бажаємо вам добра і чудес, щоб було багато радісних днів, а всі неприємності змило жовтневим дощем!

Кирило САМОЙЧУК

д.т.н. кафедри ОПХВ імені професора Ф.Ю. Ялпачика