3 грудня 2022 року виповнюється 300 років з дня народження Григорія Сковороди –першого українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога. Сковорода входить, за версією Юнеско, до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив».
Григорій Сковорода належить до числа 100 великих українців та є одним із 100 символів України. Цей рік заповідався бути роком Григорія Сковороди і відзначатися на державному рівні. Якби не повномасштабне вторгнення росії в Україну, цими днями в Києві, на Полтавщині та на Слобожанщині відбувалося би багато пафосних і не дуже подій.
Григорій Сковорода – це втілення духу і мудрості України, його можна назвати нашим Першорозумом, учителем істиного духовного життя. Сковорода – реальна і містична фігура, праведна і мудра, він народний улюбленець, як і геніальний Тарас Шевченко.
“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. Загалом Григорій Сковорода написав 17 філософських творів, 7 перекладів, але за життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: “Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські». Свого часу І. Франко назвав Г.Сковороду “національним філософом”, оскільки він дав вираження глибоким і суттєвим духовним цінностям нації.
Видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. Серед загальної атмосфери кволого духу української нації XVIII століття яскравим зблиском стало життя будителя нації, яка показала найкращі якості нашого народу: незламність духу, волелюбство, мудрість, подвижництво. Геній народу, втілений у постать мандрівного філософа-вчителя, пробуджував колективний розум і запалював його до прагнення й утвердження існування в дусі.
У Григорія Сковороди безліч афоризмів:
• Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.
• Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней…
• Бери вершину і матимеш середину;
• Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити тощо.
Так сталося, що Харківщина – батьківщина Г.Сковороди, з перших днів обстрілюється ворогом. Російські ракети майже повністю зруйнували музей-садибу філософа у Сковородинівці на Харківщині, пошкодили будівлю педагогічного університету імені Сковороди в Харкові. Одним з небагатьох “живих” осередків, пов’язаних із Григорієм Савичем, є рідний університет українського філософа – Києво-Могилянська академія.
Але неможливо знищити Сковороду. Бо в кожному українцеві живе маленький Григорій Савич. Мандрує з нами через кордони і митниці в нагрудній кишеньці, пильнуючи нашого серця, аби воно любило і відчувало вдячність».
Тож будьмо гідними нащадками видатного українця!
Пам’ятаймо, що мудрість досягається у постійній праці над собою.
Творча студія ЦКІД ТДАТУ вже традиційно долучилась до творчості філософа. Студентки 11МБЕК Саша Мінченко і 31ГЗ Поліна Чернишова прочитають вірші, які співзвучні нашому часу: ” De libertаte” (Про свободу (лат.) і за мотивами Сковороди вірш ” За Україну – не вмирати…» Петра Волі.
Ольга Білоцька, директорка наукової бібліотеки
