30 травня – День степу в Україні. Степ — це не просто ландшафт. Це душа України, символ нашої безмежної волі та колиска козацької слави. Щороку 30 травня ми відзначаємо День степу, щоб нагадати собі та світу про унікальність цієї екосистеми, яка сьогодні, на жаль, є однією з найбільш вразливих та постраждалих від війни.
Колись степи займали майже 40% території України. Це був справжній океан трав, де хвилювалася ковила, цвіли дикі тюльпани та розносився аромат полину.
Степи — це домівка для тисяч видів рослин і тварин, багато з яких не зустрічаються більше ніде у світі.
Значення степу в житті нашої країни величезне, але парадоксальним образом не помічається суспільством, що й призводить до недалекоглядного розтринькування цього природного багатства.
Щоб зрозуміти значення степів, потрібно вдуматися лише в три слова: С Т Е П – БАТЬКО ЧОРНОЗЕМІВ.
У системі фізично-географічного районування України зона степів поділяється на три підзони: лучні, справжні та пустельні. Сьогодні доля українського степу трагічна.
Біосферний заповідник “Асканія-Нова” за цією класифікацією репрезентує справжній степ. Для нього характерне панування щільнодернинних злаків, насамперед типчаку та видів ковили (зокрема, ковили української, Лессінга та волосистої). Саме цей біом є визначальним для формування типових чорноземів.
Біосферний заповідник “Асканія-Нова” охороняє найбільший і найстаріший у Європі заповідний масив справжнього типчаково-ковилового степу.
Через війну не тільки “Асканія-Нова”, але й більшість репрезентативних ділянок справжнього степу в Україні тимчасово недоступні. Мова про філії Українського степового заповідника (“Хомутовський степ”, “Кам’яні Могили”, “Кальміуське”) та Луганського заповідника (“Стрільцівський степ”, “Провальський степ”). Через це збереження та заповідання вцілілих степових масивів на підконтрольній території України стає критично важливим.
Одним з осередків збереження справжнього степу на півдні Правобережжя є ландшафтний заказник місцевого значення “Тарутинський степ” в Одеській області. Це один із найбільших степових масивів в Україні та Європі, який уникнув суцільного розорювання.
Сьогодні науковий відділ Біосферного заповідника “Асканія-Нова”, попри релокацію та складні умови роботи, здійснює тут моніторингові дослідження та сприяє створенню національного природного парку “Буджацькі степи”, що дозволить забезпечити кращий охоронний статус для вцілілих цілинних ділянок регіону, проводити програми з реінтродукції корінних видів степової фауни та створити резервну базу для збереження генофонду степової флори, поки інші степові заповідники Сходу та Півдня окуповані.
У сучасних реаліях охорона кожного недоторканого масиву чи природного урочища – це єдиний спосіб запобігти незворотній деградації степового біому України та зберегти наукову базу для майбутнього повоєнного відновлення.
Наша гордість, найстаріший степовий заповідник планети, який досі зберігає ділянку недоторканого, ніколи не ораного «великого степу».
Велика частина степів перетворена на ріллю, що призвело до зникнення багатьох видів та ерозії ґрунтів.
Найцінніші ділянки дикого степу — у заповідниках Херсонщини та Запорізької області — наразі перебувають в окупації або в зоні бойових дій. Пожежі від обстрілів, мінування та руйнування унікальних ландшафтів — це рани на тілі нашої землі, які загоюватимуться десятиліттями.
Для багатьох із нас степ — це спогад про дім. Це сонце, що заходить за край безкрайнього горизонту, це гарячий вітер, що пахне чебрецем, і відчуття абсолютної свободи.
Захищати степ сьогодні — означає не лише берегти рідкісну ковилу, а й відстоювати наше право на власну землю, її історію та її майбутнє.
З Днем степу, Україно! Нехай ковилові хвилі знову шепочуть про мир на вільній, деокупованій землі.
