21 липня 1906 року, 120 років тому народилася Олена Теліга — українська поетеса, публіцистка, літературна критик, діячка ОУН. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.Її біографія трагічна та швидкоплинна, а життя авторки обірвали лютого 1942 року в Бабиному Яру. За собою лишила декілька поетичних збірок і слід в українській історії.
Її життя стало прикладом незламності, а поезія й публіцистика поєднали силу слова, любов до України та віру в людську гідність.
Головна тема її поезії — подружні взаємини, роль жінки в суспільстві, в житті нації, поетична форма — послання. У своїй ліриці Теліга поєднувала ніжність з безмежною любов’ю до життя, запереченням міщанського духу. Її заяви про становище жінки в суспільстві були дуже прогресивними та сміливими на той час.
Історики називають Олену Телігу другою Лесею Українкою. Цих двох жінок і великих українок ріднить насправді дуже багато спільних рис характеру. Вони не тільки обидві майстерно володіли словом перетворюючи його на зброю, а й мали чітку громадянську позицію і величезне бажання здобути кращу долю для України.Поетична спадщина О. Теліги налічує лише близько сорока творів, проте кожне слово в них пульсує енергією боротьби, ніжності та радості, роблячи поезію доступною і водночас глибокою для читачів.
За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки. Всі вони вийшли після смерті: “На чужині” (1947), “Олена Теліга” (1977), “Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича” (1994), збірник “О краю мій” (1999). Більша частина її творів, на жаль, загубилися.
Теліга Олена Повні тексти творів – читати онлайн на УкрЛіб
