26 квітня ми схиляємо голови перед пам’яттю про події 26 квітня 1986 року – День Чорнобильської трагедії. Минуло рівно чотири десятиліття з того моменту, як мирний атом став некерованою стихією, перетворивши квітуче Полісся на зону відчуження, а життя мільйонів людей — на «до» та «після».
Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф — це не просто дата в календарі. Це нагадування про крихкість нашого світу та ціну людської помилки.
Ми вшановуємо ліквідаторів — пожежників, військових, енергетиків, медиків, які першими ступили у вогонь і невидиме радіаційне пекло. Їхній подвиг врятував не лише Україну, а й усю Європу від неминучої катастрофи планетарного масштабу. Більшість із них пожертвували своїм здоров’ям та життям, щоб сьогодні ми мали майбутнє.
Сьогодні, через 40 років, ядерна безпека України та світу знову опинилася під загрозою. Окупація Чорнобильської АЕС на початку повномасштабного вторгнення та тривожна ситуація на Запорізькій АЕС нагадують нам: мирний атом потребує миру на землі. Досвід Чорнобиля навчив нас бути пильними, і сьогодні наші енергетики знову тримають «атомний фронт», демонструючи всьому світу неймовірну відповідальність.
Пам’ять — це єдиний спосіб запобігти повторенню трагедій. Ми маємо розповідати дітям про Чорнобиль не лише як про катастрофу, а як про приклад найвищої самопожертви українського народу.
Сьогодні ми кажемо:
Дякуємо кожному живому ліквідатору за мужність.
Пам’ятаємо кожного, хто пішов у вічність, захищаючи нас.
Віримо, що український атом завжди буде лише мирним і безпечним у вільній Україні.
Вічна пам’ять загиблим. Честь і шана живим героям.
Запрошуємо вас відвідати нашу спеціальну віртуальну виставку «Чорнобильська катастрофа в літературі і кіно», яка розміщена в електронному архіві. У часи, коли фізичні відстані та безпека мають значення, цифрові технології дозволяють нам зберегти живу пам’ять.
