25 лютого ми відзначаємо 155-річчя від дня народження Лариси Петрівни Косач-Квітки, яка увійшла у світову культуру під псевдонімом Леся Українка. Це не просто календарна дата — це день народження жінки, яка змінила вектор української літератури, вивівши її з провінційного побутовізму на рівень високої європейської інтелектуальної драми та філософської лірики.
Леся Українка була жінкою неймовірної сили волі. Майже все своє життя вона вела виснажливу боротьбу з важкою хворобою — туберкульозом кісток. Проте вона ніколи не дозволяла собі бути «жертвою». Навпаки, її творчість пронизана сонячним світлом, вірою у перемогу духу та закликом до активної боротьби.
«Щоб не плакать, я сміялась» — це не просто рядок із вірша, це життєве кредо, яке стало символом стійкості для цілих поколінь українців.
Леся Українка належала до справжньої культурної еліти. Вона була поліглоткою: знала понад 10 мов, що дозволяло їй читати світову класику в оригіналі та робити неперевершені переклади.
Сьогодні, у часи великих випробувань для України, слово Лесі Українки звучить як ніколи гостро та актуально. Вона була тією, хто першою почала говорити про «духовне визволення» нації.
Її «Досвітні огні» — це символ надії, яка з’являється посеред найтемнішої ночі.
Її образ «Дочки Прометея» — це нагадування про те, що вогонь правди неможливо загасити.
Леся Українка вчила, що справжня свобода починається зсередини: «Хто визволиться сам, той буде вільний». Ця формула залишається головним завданням для кожного з нас і сьогодні.
Леся Українка — це наша гордість, наша ідентичність і наша вічна «Contra spem spero!».
Наукова бібліотека
