Молочний лиман — унікальна природна водойма міжнародного значення на території Мелітопольщини — нині перебуває під серйозною загрозою через наслідки тимчасової окупації, порушення природного водообміну, незаконний вилов риби та військове використання території.
Проблему деградації лиману прокоментував старший викладач кафедри геоекології і землеустрою Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, заступник начальника науково-дослідного відділу Приазовського національного природного парку Олександр Антоновський.
За словами фахівця, нині у Молочному лимані спостерігається критичне обміління з’єднувального каналу між лиманом та Азовським морем. Саме цей канал забезпечує надходження морської води, підтримує рівень води та оптимальну солоність, необхідну для існування водних біоресурсів.
«Канал на сьогодні функціонує, але ширина каналу в найвужчих місцях складає приблизно один метр, глибина — близько 25 сантиметрів. Пропускна здатність промоїни критично обмежена», — зазначає Олександр Антоновський.
Науковець пояснює, що через природне замулення та відсутність системного догляду надходження морської води значно зменшується. У результаті скорочується площа водного дзеркала лиману, а рівень солоності поступово зростає.
За словами експерта, до окупації солоність води у різних частинах лиману становила приблизно 18–28 проміле, що було сприятливим для біорізноманіття водойми. Однак за відсутності стабільного водообміну показники можуть зрости до критичних значень.
«Коли солоність перевищує 40 проміле й наближається до 60, у водоймі залишаються лише організми, здатні жити у пересоленій воді», — наголошує фахівець.
Особливе занепокоєння викликає стан водних біоресурсів. Молочний лиман багато років був одним із головних місць нересту пеленгаса. Нині, за словами Олександра Антоновського, риба у лимані ще зберігається, однак її майбутнє напряму залежить від стану з’єднувального каналу та рівня солоності води.
Крім того, майже вся територія Молочного лиману входить до природоохоронних зон Приазовського національного природного парку, де промисловий вилов риби заборонений. Попри це, фіксуються випадки інтенсивного незаконного вилову водних біоресурсів.
Молочний лиман також має міжнародне значення як Рамсарське водно-болотне угіддя — важливе місце для міграції та гніздування птахів. Через зниження рівня води острови та коси, які раніше були ізольовані водою, поступово з’єднуються з берегом, що створює загрозу для пташиних колоній.
Окремою проблемою залишається військове використання території лиману у період окупації. За словами Олександра Антоновського, у 2022–2023 роках ця територія використовувалася як артилерійський полігон, а дно водойми може бути забруднене вибухонебезпечними предметами.
Фахівець переконаний, що після деокупації території відновлення лиману є можливим, однак потребуватиме комплексних заходів.
«Після деокупації необхідно буде забезпечити безпеку території, провести очищення від вибухонебезпечних предметів, розчистити з’єднувальний канал та відновити природоохоронний режим», — підкреслює Олександр Антоновський.
Молочний лиман залишається важливим природним об’єктом не лише для Запорізького регіону, а й для всієї екосистеми Азовського моря. Його збереження та майбутнє відновлення мають важливе екологічне та наукове значення.
