22 червня 1941 року чорною датою врізалося в пам’ять українського народу. Німецький чобіт вступив на нашу рідну землю, на землю наших батьків.
Фронт наближався і до нашого міста.
6-го жовтня 1941 року. Гітлерівські війська окупували Мелітополь. Над містом опустилася дворічна ніч, терору і насильства. Фашисти почали планомірне винищення мирного населення. На території міста та району було влаштовано кілька в’язниць і концентраційних таборів. До Німеччини із Мелітополя та району було вивезено понад 10 тис. осіб, вбито – 15тис.
Мелітопольці не здавалися ворогу. У місті створювались підпільно-диверсійні групи.
Мелітополь був для гітлерівців важливим стратегічним пунктом, тут знаходилися великі сили Абверу і «СД». Великі надії окупанти покладали на створену тут лінію укріплень, що отримала назву «Вотан», основним опорним пунктом якої був Мелітополь.
Німцям протистояли війська Південного фронту під командуванням генерала Ф. Толбухіна. 20-го вересня 1943 року радянські війська силами Південного фронту вийшли на підступи до лінії «Вотан». 26 вересня генерал армії Ф.І. Толбухін перегруповує основні сили і завдає масованого удару по позиціях супротивника. Так розпочалася Мелітопольська операція.
23 жовтня 1943 року над містом замайорів Прапор Перемоги! Мелітополь був звільнений від гітлерівських окупантів.
Дорогою ціною дісталася Перемога. У визволенні міста взяли участь 69 військових з’єднань. У ході Мелітопольської операції було знищено 78 тис і взято в полон понад 13тис. гітлерівських солдатів і офіцерів. Знищено понад 800 танків і самохідних гармат.
За подвиги, здійснені в ході Мелітопольської операції, 87 бійців і командирів удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Імена 12-ти солдатів і офіцерів, уродженців Мелітополя, навічно занесені в книгу Параду Перемоги! Іменами загиблих героїв названі вулиці нашого міста.
Все далі відлуння Другої світової війни, але мелітопольці пам’ятають своїх визволителів.
