14 жовтня, з нагоди потрійного свята -Покров Пресвятої Богородиці, День захисника України, День українського козацтва, колектив енергетичного факультету здійснив культмасовий похід на лоно природи. Завдяки останнім теплим дням осені, провели незабутні часи разом. Річка, ліс, тепле сонечко, шашлики та живий вокал під гру на гітарі, створили святковий настрій усього заходу.
Минуло літо. В вирій полетіли
Пташки від нас у теплії краї.
Осінній перший день усі зустріли:
Поля, садочки, люди і гаї.
Це осінь вже, хоч ще спекотно дуже,
Бо літо забарилося в дворі.
І вітер не дихне, лежить байдуже,
І сонечко розпечене вгорі.
Така жара, в словах не передати,
Так влітку навіть в липні не пекло.
Не хочеться із тіні виглядати,
Мабуть вже через міру це тепло.
І вчора спека цілий день стояла,
Було тепленько навіть уночі.
Ну, а сьогодні більше… МИ б сказали,
Що надворі, як в доменній печі.
Та це вже осінь на календареві.
Як не крути, а літо відійшло.
Були чарівні й гарні дні серпневі,
Та й ціле літо казкою було.
І вже немає літечка ясного,
Хоч в вересні ще будуть теплі дні…
Нема в цім світі вічного нічого,
Усе проходить: літо, вік, пісні…
Поки ми думали, то хмари розійшлися,
А в чистім небі сонце попливло.
Всі квіти буйним цвітом узялися,
Неначе хмар ніколи й не було.
Повітря чисте і таке духмяне,
Немов настояне на гарному меду.
А сонце ніжне, золоте й рум’яне!
І я щаслива на природу йду.
Бо там є все: краса, любов, наснага,
Вода, травичка, сила, почуття…
І щастя, й радість, мудрість і відвага,
Ну, що сказати… Там усе життя…
Земля-планета… Ну, хіба ж не диво?
Хіба ж не казка все, що є на ній?
Тут так прекрасно, радісно, красиво
На цій Землі чарівній і живій…
Тут все, мов казка, просто й дивовижно,
А скільки звуків, кольорів навкруг…
Пісень чарівних, що звучать так ніжно,
І весь у квітах дивовижний луг.
А скільки трав, листочки незбагненні…
І аромати, що пливуть довкіл…
Поля навколо і ліси зелені,
А скільки скрізь метеликів і бджіл,
Жуків, пташок… І все гуде, співає,
Тріпоче крильцями і звуки видає.
Струмок веселий до ріки збігає,
А скільки щастя в цьому світі є!
І ти в цій казці знаєш — ти людина,
Умієш відчувати і любить.
Ти неповторна і така єдина.
То ж треба мудро на землі цій жить.
