В історії України є чимало подій, які навіть із відстані часу вражають своєю жорстокістю і немилосердям, відгукуючись болем і гнівом у серцях людей.
Сьогодні достовірно відомо, що Голодомор 1932–1933 років, жертвами якого стали мільйони українських громадян, було організовано штучно, як результат жорстокої політики сталінського режиму. Він був спрямований на знищення української нації. Страшних репресій зазнало, насамперед, селянство. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. В Україні стало можливим говорити про Голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв Голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала Голодомор 1932–1933 років актом геноциду. Генеральна Асамблея ООН 2003 року поширила заяву, у якій визнала Голодомор 1932–1933 років “національною трагедією українського народу”. За поданням Президента Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, в якому Голодомор 1932–1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу.
Щорічно в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору. Цього року він припадає на 28 листопада. Це можливість згадати історію, вшанувати тих, чиє життя була зруйноване або знищене в ті страшні часи сталінського режиму. Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, про акт геноциду писали свої твори українські письменники, Голодомор став темою багатьох художніх творів. У сучасному світі про масові вбивства шляхом штучно створеного голоду вже не бояться говорити, і все ж Голодомор 1932-1933 років деякі країни не поспішають визнавати геноцидом українського народу.
У 20-му столітті Україна пережила три голодомори: у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Голодомор 1932-1933 років був найбільш масовим та жорстоким. У світі не зафіксовано такої трагедії, як та, що випала на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі. За останніми дослідженнями кількість жертв невинно убієнних голодомором лише в 30-их роках, становить близько 14 млн. людей.
Метою кураторської години, підготовленою куратором 41ЕЕ групи, доцентом кафедри ЕТЕМ Мариною Постніковою, було вшанування пам’яті безвинно замучених голодом та політичними репресіями мільйонів співвітчизників в 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роках, ознайомлення студентів з трагічним минулим нашого народу, поваги до історії України її славетних та трагічних сторінок, прищеплення у студентів почуття гідності, патріотизму громадянина України та активної громадянської позиції.
Молоді люди відкрили для себе невідомі довгий час сторінки трагічної української історії, переглянули уривки з художніх та документальних фільмів про голодомор («Голод-33», «Голод 33 року. «Моторошний фільм про трагедію українського народу», «Великий злам»), ознайомились з поетичними та прозовими творами про ці страшні події в Україні.
Наша країна пережила жахливий час і ми з групою, провівши діалог на платформі ZOOM, усвідомили цінності життя людей тих часів.
В ході заходу студенти запропонували доєднатися до Міжнародної акції «Запали свічку пам’яті»: « …щоб всі запалили в цей день свічки, які стануть поминальними за батьками, дідами, прадідами, вони освітять майбутнє без жертв, без насильства, без жахів».
 |
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.Заплачте разом, а не наодинці.Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,Що мали зватись гордо ‒ українці.Заплачте! Затужіть! Заголосіть!Померлі люди стогнуть з тої днини,Й благають: українці, донесітьСтражденний біль голодної країни.Згадайте нас ‒ бо ми ж колись жили.Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!Ми в цій землі житами проросли,Щоб голоду не знали люди вічно.Ніна Виноградська |
Марина ПОСТНІКОВА,
куратор групи, доцент
