 |
Народився у с. Атманай Якимівского району Запорізької області. Закінчив Атманайську середню школу у 1954 році із золотою медаллю і поступив на навчання до Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. У 1959 році після закінчення з відзнакою Мелітопольського інституту механізації сільського господарства розпочав свою трудову діяльність на Мелітопольському заводі продовольчого машинобудування на посаді інженера-конструктора. Працюючи на виробництві у 1964 році поступив на навчання по заочній формі в Запорізький машинобудівний інститут на спеціальність “Електропостачання промислових підприємств, міст та сільського господарства”, який закінчив з відзнакою у 1967 році. З 1960 по 1974 рік працював головним енергетиком Мелітопольського компресорного заводу. Одночасно з роботою на виробництві у 1970 році поступив до заочної аспірантури Московського енергетичного інституту і у спеціалізованій вченій раді якого у 1973 році захистив кандидатську дисертацію за темою “Дослідження теплових режимів і методів теплового захисту асинхронних електродвигунів”.
|
|
А далі біографія вченого невід’ємно зв’язана з нашим учбовим закладом. У 1974 році продовжив свою трудову діяльність у МІМСГ спочатку на посаді ст. викладача кафедри теоретичної і загальної електротехніки. В 1975 році переведений на посаду доцента цієї кафедри. В 1976 році був обраний завідувачем кафедри застосування електричної енергії в сільському господарстві. В 1978 році призначений на посаду декана факультету електрифікації сільського господарства і працював на цій посаді до 1984 року. В 1979 році В.В. Овчарову присвоєно вчене звання доцента. В 1984 році призначений на посаду проректора з навчальної роботи, на цій посаді працював до 1994 року. У 1991 році захистив докторську дисертацію у спеціалізованій вченій раді Челябінського інституту механізації і електрифікації сільського господарства за темою “Діагностування електрообладнання сільськогосподарських підприємств за параметрами експлуатаційних режимів”. В тому ж році йому присвоєно вчене звання професора. З 1994 року працював незмінним завідувачем кафедри теоретичної і загальної електротехніки. У 1995 році був обраний академіком аграрного відділення Академії Наук Вищої Школи України. В 2000 – 2006 р. – експерт Вищої Атестаційної Комісії України. Під його керівництвом захищені сім кандидатських дисертацій. Науковий доробок В.В. Овчарова – майже 80 опублікованих наукових праць, в тому числі монографія, 3 підручники з теоретичних основ електротехніки з грифом МінАП України, практикум і посібник з інженерної діяльності, багато посібників з фізичних основ електротехніки та методичних розробок з дисциплін, що викладав, курсового і дипломного проектування. Він очолював науковий відділ електрифікації та автоматизації сільськогосподарського виробництва Науково-дослідного інституту механізації землеробства півдня України Таврійської державної агротехнічної академії. Був керівником науково-дослідної підпрограми “Технічний сервіс електрообладнання та ресурсоенергозбереження”. Був фахівцем в галузі ресурсоенергозбереження при використанні електричної енергії в агропромисловому комплексі. Мав шістнадцять авторських свідоцтв і патентів на винахід. Багато років працював заступником голови спеціалізованої вченої ради Таврійської державної агротехнічної академії. В.В. Овчаровим розроблена та впроваджена в навчальний процес система фундаментальної та прагматичної підготовки студентів вищого навчального закладу згідно вимогам Болонської системи, а також комп’ютеризована система дистанційного навчання. Під його керівництвом був створений центр практичної підготовки майбутніх спеціалістів-енергетиків. Володимир Васильович завжди користувався повагою серед професорсько-викладацького складу і студентів університету, характеризувався великою працездатністю, принциповістю, діловитістю, глибокою ерудицією та скромністю, увагою і чуйним ставленням до людей. За сумлінну працю йому було оголошено шістдесят чотири подяки та був нагороджений: медаллю “За доблесну працю” у 1970 р.; почесною грамотою Президії Верховної Ради України у 1982 р.; Трудовою відзнакою “Знак пошани” у 2006 р.; Знаком “Відмінник аграрної освіти та науки” ІІ ступеня Міністерства аграрної політики України у 2009 р.
|
|