Голодомор: помста за свободу

Пекельні цифри та слова у серце б’ють Неначе молот, немов прокляття ожива, Рік тридцять третій – голод, Голод у люті сталінській страшній, Тінь смерті шастала по стінах, Сім мільйонів – Боже мій недолічилась Україна, Напевно з витоків життя  не знав мій край, хоч як боліло, Щоб мати – та своє дитя  промовить навіть страшно – з’їла. А батько потопив синів, щоб на очах не помирали, Той жах в сльозині посинів, зітер памфарні ідеали Великий голод – вічний гріх з лихої прихоті-сваволі, Той рік на нашу долю ліг, мов згусток кров’янистий болю. В історії ж пером швидким писались гімни і хорали, А ці пекучі сторінки підступно так повикидали. В руках, що виростили хліб не залишили ні зернини. Ні рік наш в горі не осліп – ти все згадаєш Україно, Згадай усе ти, щоб воздать близьким і дальнім людоморам, Хоч радість легше пам’ятать, та треба пам’ятать і горе. Заслужений діяч мистецтв України, поет-пісняр, Вадим Крищенко

В історії всього світу, а не тільки України, майже не знайдеться настільки жахливих трагедій як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої української землі. Сьогодні вже відомо: голодомор був спланований, штучно створений. Це була війна тоталітарної системи проти українського народу задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос, бо потужна національна еліта, економічно незалежне та національно свідоме селянство сприймалися радянською владою як реальна загроза існуванню СРСР. Важко уявити, що без війни, без стихійних природних лих, в самому центрі цивілізованої Європи – в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей! Голодомор в Україні тривав 17 місяців. Кількість загиблих за цей час остаточно підрахувати неможливо, за різними даними вказуються цифри – від 4,5 до 10 мільйонів людей. Історики кажуть, що навесні 1933 року в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

Щорічно кожну четверту суботу листопада кожен українець запалює свічку на підвіконні зберігаючи пам’ять про тих, хто загинув страшною смертю.