Теоретичні основи автоматики

	Напрям:	141 «Електроенергетика, електротехніка і електромеханіка»
	Ступінь вищої освіти:	Бакалавр (на основі повної загальної середньої освіти) Бакалавр (на основі освітнього ступеня «Молодший спеціаліст»)
	Курс:	3 1С
	Провідний викладач:
	Програма дисципліни:	Робоча програма дисципліни “Теоретичні основи автоматики, частина 1” (на основі повної загальної середньої освіти) Робоча програма дисципліни “Теоретичні основи автоматики” (на основі освітнього ступеня «Молодший спеціаліст»)
	Програма навчання здобувачів ВО – СИЛАБУС:	Силабус з дисципліни “Теоретичні основи автоматики”
	Методичне забезпечення:	Рекомендована література для вивчення дисципліни, методичне забезпечення
	Посилання:	Перейти до вивчення дисципліни на освітньому порталі ТДАТУ

 

Метою навчальної дисципліни є формування знань, умінь та навичок із технічних засобів автоматики, аналізу та синтезу лінійних систем автоматичного керування з детермінованими і стохастичними вхідними та збурюючими впливами, а також методи досліджень нелінійних систем, що застосовують під час виробництва сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство є специфічною галуззю, де поєднуються технічні пристрої з біологічними об’єктами, що ускладнює питання автоматичного керування і вимагає розробки нових технічних засобів автоматики, які б відповідали вимогам виробництва сільськогосподарської продукції.

В результаті вивчення дисципліни “Теоретичні основи автоматики” (частина 1) студент повинен
знати:

• визначення і термінологію, види і типи схем та систем автоматики;
• задачі автоматизації сільськогосподарського виробництва;
• властивості і характеристики елементів автоматичних схем;
• основні принципи побудови систем автоматичного управління і регулювання;
• методи аналізу і синтезу систем автоматичного управління і регулювання;
• будову, принцип роботи та основні характеристики технічних засобів автоматизації;

вміти:

• розробляти всі види схем автоматизації;
• робити обґрунтований вибір засобів автоматизації;
• аналізувати роботу систем автоматичного регулювання і управління;
• синтезувати системи регулювання із заданими показниками якості роботи.

володіти: методами інженерного розрахунку та проектування пристроїв автоматики і їх функціональних елементів, навичками автоматизувати технологічні процеси с.-г. виробництва, визначати динамічні властивості і характеристики елементарних ланок і автоматизованих систем керування, стійкість систем автоматичного керування та показники якості автоматизованих систем керування.

В ході вивчання дисципліни розглядаються:

• основні визначення, характерні для теорії автоматичного керування,
• кваліфікаційні ознаки за якими поділяються системи автоматичного керування;
• основні принципи регулювання (керування) систем автоматичного керування;
• способи опису динамічних властивостей елементарних ланок і систем автоматичного керування взагалі;
• властивості елементарних ланок з яких складаються систем автоматичного керування;
• логічні основи побудови систем автоматики;
• основи систем телемеханіки.

В результаті вивчення дисципліни “Теоретичні основи автоматики” (частина 2) студент повинен

знати:
– визначення і термінологію, види і типи схем та систем автоматики;
– задачі автоматизації сільськогосподарського виробництва;
– властивості і характеристики елементів автоматичних схем;
– основні принципи побудови систем автоматичного управління і регулювання;
– методи аналізу і синтезу систем автоматичного управління і регулювання;
– будову, принцип роботи та основні характеристики технічних засобів автоматизації;

вміти:
– розробляти всі види схем автоматизації;
– робити обґрунтований вибір засобів автоматизації;
– аналізувати роботу систем автоматичного регулювання і управління;
– синтезувати системи регулювання із заданими показниками якості роботи.

володіти: методами інженерного розрахунку та проектування систем автоматичного керування і їх функціональних елементів, навичками автоматизувати технологічні процеси виробництва, визначати показники стійкості і якості регулювання в перехідних процесах; визначати надійність роботи систем автоматичного керування та техніко-економічні показники; методами аналізу нелінійних систем автоматичного керування.

В ході вивчання дисципліни розглядаються:

• основні методи визначення загального рівняння руху систем автоматичного керування;
• методи визначення стійкості систем автоматичного керування за алгебраїчними критеріями стійкості;
• методи визначення стійкості систем автоматичного керування за частотними критеріями стійкості;
• побудова нелінійних систем автоматичного керування;
• побудова і методи аналізу імпульсних систем автоматичного керування;
• побудова адаптивних систем автоматичного керування;
• побудова оптимальних систем автоматичного керування;
• побудова систем автоматичного керування на основі нечіткої логіки.