27 жовтня 2025 року викладачі кафедри іноземних мов Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного приєдналися до Національного диктанту єдності, який традиційно об’єднує українців у різних куточках країни та за її межами.
Текст цьогорічного диктанту – «Треба жити!» – вразив усіх глибиною та щирістю. Його рядки перегукуються з особистими переживаннями тих, хто три з половиною роки тому був змушений залишити свої домівки в Мелітополі, але не зупинився – продовжує жити, працювати, творити.
«Треба жити!» – ці слова стали лейтмотивом диктанту і водночас внутрішнім переконанням кожного з нас. Жити не «впівсили, не трошки, не завтра, не після», а «по-справжньому! Зараз, зараз!» – саме так щодня живуть наші викладачі, вкладаючи серце в навчання, наукову діяльність, підтримку студентів і розвиток університету.
У тексті диктанту звучали образи, які стали частиною нашої реальності: «гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на Інтерсіті, робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо». Це не просто побутові дії – це прояви життя, яке триває попри все. Як і «купувати сукні з лелітками і донатити на військо», «нишпорити вечорами в міжяр’ї Ботсаду», «здавати кров» – усе це про нас, про тих, хто не втратив чутливості, людяності, любові.
Особливо зворушливою стала фраза: «Треба любити свій дім, навіть, якщо він тимчасовий і далеко від справжнього дому – того, що в серці». Для викладачів кафедри, які вимушено переїхали з Мелітополя, ці слова – як відлуння власного досвіду. Ми створюємо новий простір, нову академічну домівку, але справжній дім – у серці, у спогадах, у мові.
Диктант завершувався словами, які стали своєрідним маніфестом: «А ми будемо жити цікаво – всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою». Саме так ми бачимо свою місію – плекати мову, культуру, освіту, щоб майбутні покоління мали силу, знання і натхнення продовжувати.
Участь у диктанті — це не просто мовна практика. Це акт єдності, пам’яті, спротиву і віри. Дякуємо всім, хто був поруч – фізично чи подумки. Ми живемо. Ми творимо. Ми є.
