“Тепер, і тілько тепер, я вповні повірив у слово: любя, наказую ви… Тепер тілько я молюся і дякую Йому за безмежну любов до мене, за посланий мені іспит. Він очистив, зцілив моє бідне хворе серце. Він зняв з моїх очей призму, крізь яку я дивився на людей і самого себе. Господь навчив мене, як любити ворогів і ненавидящих нас. А цього не навчить ніяка школа, окрім тяжкої школи іспитів і довгої розмови з самим собою. Я тепер почуваю себе як не досконалим, то принаймі бездоганним християнином. Як золото з огня, як немовля з купелі, виходжу я тепер із темрявого чистилища, щоб розпочати новий, благородніший шлях життя. І це я називаю істинним правдивим щастям!”
Т.Шевченко
Тарас Шевченко – ідеолог та символ українського націоналізму, видатний український поет, прозаїк, художник.
В основу системи виховання свідомості і духу українців він поклав три абсолютні константи: Бог, Україна, Свобода. Він почав з ідейного озброєння народу – із пробудження національної свідомості і гідності, він дав нам національну ідею. Українский націоналізм випливає з Любові, а тому він в основі своїй людяний і добрий: до своїх і чужих – до всіх, хто визнає за українцями право на вільне і державне існування.
9 березня 2017 року у ТДАТУ на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченкові студенти і викладачі університету вшанували пам’ять великого Кобзаря. Пригадали його життєвий, творчий шлях, вклонилися його великій любові до України. Його творчість не припала пилом, вона є актуальною завжди. І для всіх, хто любить Україну, крізь роки пролунали Тарасові слова:
Народе мій! Великий український,
Ти пута зняв з козацького коня.
Вже – з волею – і хліб святий, і сільця,
Тож зміцнюй, бережи її щодня.
Будь пильним, мій довірливий народе!
Не раз вже потрапляв у пастку ти.
Підняти прапор – то ще не свобода.
Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети!
