Людина розумна, мисляча уже з народження запрограмована на знання історії та історичного досвіду. Характерною рисою людського розуму є генетично обумовлене й непідзвітне нам відчуття часу. Ось тут і проявляється біблійне – світ є Час, Історія. Будь-які моделі, утворені нами у мозку, мають помітки часу – чи то сучасного, чи то минулого, чи то майбутнього. Наша пам’ять зберігає те, що було, фіксує те, що є, і на основі цього моделює те, що може бути, навіть якщо ми цього й не усвідомлюємо. Час у нашій пам’яті спрямований в одному напрямку – тільки уперед. Усі сучасні дії та зусилля людина мисляча здійснює заради майбутнього. У розумних людей майбутнє завжди вимальовується як монтаж із картин минулого та сьогочасного. Вірно кажуть, що знати історію – значить бачити майбутнє! Збережені пам’яттю події минулого є джерелом стимулів дій сучасних заради майбутнього. Кожній людині достатньо знати той оптимальний об’єм історії свого роду, народу, держави, професійної справи, який дозволяє виховати громадянина й патріота своєї країни та відданого своїй професії фахівця. Надалі, достойні й віддані своїй Батьківщині громадяни ще більше возвеличують її.
Знання правдивої історії допоможе нам осмислити і пишатися своїм давнім минулим та позбутися стану приниження, яке частина української спільноти успадкувала від царської і радянської імперій. Достовірну українську історію нам треба вивчити і знати не для зведення рахунків, а для того, щоб не повторювати помилок минулого.
Студенти 41ЕЕ групи (куратор Марина Постнікова) разом з завідувачкою музею історії Університету Людмилою Петровою зазирнули в історію, поринули в її вихор, щоб знайти всі «плюси» та проаналізувати всі «мінуси» життя та діяльності однієї з самих суперечливих і загадкових фігур періоду 1918 – 1921 рр. Нестора Івановича Махно.
Його життям, політичними поглядами цікавилося не одне покоління істориків. Захоплююча розповідь Людмили Петрової дала можливість студентам групи заглибитися в історичне минуле і з’ясувати деякі риси особистості «батька» та зрозуміти, звідки беруться міфи про нього.
Анархіст за політичними поглядами, він був червоним комдивом, у числі перших був нагороджений орденом «Червоного Прапора». Воював проти червоних і білих, проти німців і петлюрівців, проти всіх, хто прагне відняти волю в простих селян.
Світоглядною парадигмою Нестора Махна була, як відомо, анархія, “безвладний лад”. Нестор Махно адекватно відображав інтереси і прагнення українського селянства. Саме ці його ідеали, устремління підкреслюють і віковічні прагнення українського народу до свободи.
Поняття «махновщина» з’явилося безпосередньо в період зародження та існування військово-політичного руху, який отримав назву на честь свого лідера, і спочатку мало переважно політичний зміст. Його автором навряд чи можна назвати одну конкретну особу, хоча, безперечно, чиїсь вуста і вимовили вперше – «махновщина». Назва одразу прижилась і швидко поширилася серед тодішнього люду: учасники руху, махновці, напевно вимовляли це слово з гордістю і викликом; вороги і опоненти – з ненавистю або презирством, намагаючись зневажити його кримінальним значенням; для населення України, особливо її південно-східних територій, це слово стало перепусткою в легенду.
Махно – людина волі, імпульсу, в його діях було, дійсно, багато легендарного, здійсненого його дивною сміливістю, його залізною волею, проникливістю і здоровим селянським гумором. Махно на той час виражав інтереси знедоленого, але волелюбного селянства, яке прагнуло жити і вільно працювати на своїй землі. Йому вдалося завдяки своїм неординарним здібностям організувати і очолити повстанський рух, стати справжнім народним ватажком, непримиренним борцем проти поневолення і гніту багатіїв, за волю і краще життя людей праці.
І сьогодні, коли в нас є незалежна українська держава, ми згадуємо цього несправедливо забутого народного героя, вчимося на його прикладі бути небайдужими до несправедливості, насильства сильніших над слабшими, прагнемо створити в Україні процвітаюче громадянське суспільство, в якому людина праці зможе жити в достатку, мирі і злагоді …
Марина Постнікова,
куратор 41ЕЕ групи, доцент
