Метою дисципліни є: підготовка кваліфікованих інженерних фахівців, здатних до вирішення задач по безпеці життєдіяльності на підприємстві в галузі водо- та газовикористання.
Специфіка технічної механіки рідини і газу обумовлена легким деформуванням тіл, які є об’єктом вивчення. Виходячи з цього випливає специфічна форма запису загальних законів збереження маси, імпульсу, енергії й відповідні специфічні методи їхнього рішення. Ці методи вимагають доцільного вибору конфігурації контрольного рідкого об’єму, формування початкових і граничних умов (часто із залученням експериментальних даних) і коректної постановки математичної задачі.
Багато чисельних методів рішення нелінійних рівнянь у частинних похідних розроблені й розробляються стосовно до задач цієї дисципліни. Для одержання практично прийнятних результатів необхідно також залучення дослідних даних і припустиме спрощення вихідних рівнянь.
Специфічною рисою є істотний вплив дисипативних процесів і нелінійних ефектів. У практичному плані облік цих явищ приводить до специфіки методів розрахунку трубопровідних систем і проточних частин гідравлічних і газових машин і пристроїв. Найважливішою частиною дисципліни є експеримент, який служить як для первинного вивчення явища, так і для створення адекватних розрахункових схем, причому одним з найважливіших об’єктів експерименту є поля швидкостей і тисків.
Завданнями дисципліни є:
– вивчення основних типів теплових насосів, теплових двигунів та теплогенеруючих установок і теплоенергетичного обладнання, теоретичні основи та їх будову,
– ознайомлення з загальними відомостями про теорію горіння як наукову основу сучасного теплоенергетичного обладнання;
– ознайомлення з особливостями конструктивного виконання різних видів теплоенергетичного обладнання;
– вивчення відомостей про основні робочі тіла, що використовуються в теплових насосах, теплових двигунах та теплогенеруючих установках; поведінку робочих тіл, в процесі експлуатації,
– вивчення методів розрахунку, принципів та особливостей використання теплових насосів, теплових двигунів та теплогенеруючих установок.
Як результат вивчення дисципліни студент повинен знати:
– основні закони механіки рідких і газоподібних середовищ;
– моделі руху рідини й газу;
– теорію подібностей й розмірності в процесах руху рідини й газу;
– основи моделювання гідромеханічних явищах;
- основи технічної термодинаміки;
- принцип роботи і конструкції теплотехнічних пристроїв і систем, використовуваемих у системах теплопостачання АПК;
- методи та технічні засоби використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії;
- законодавчу базу, методи та технічні засоби енергозбереження в теплотехнологіях.
Вміти:
– вирішувати практичні завдання, пов’язані з теплопостачанням об’єктів сільськогосподарського виробництва та сільських несених пунктів;
– ефективно застосовувати енергозберігаючі технології в сільському господарстві;
– застосовувати під час проектування та використання теплоенергетичного обладнання сучасну обчислювальну техніку;
– оцінювати техніко-економічну ефективність проектів реконструкції та використання теплоенергетичного обладнання.