Метою вивчення дисципліни являється формування у студентів знань в області перспектив розвитку і світового і вітчизняного досвіду освоєння джерел енергії, альтернативних по відношенню до традиційних, вживаних в тепловій і атомній енергетиці, що мається. Обмежені запаси рідкого і газового палива в найближчі десятиліття виснажуватимуться, паливна складова собівартості електричної і теплової енергії зростатиме. Собівартість енергії, що отримується на поновлюваних нетрадиційних енергоджерелах, навпаки, знижується з накопиченням досвіду і вдосконаленням нових установок і вже нині наближається собівартості енергії традиційних ТЕС і АЕС.
Завдання дисципліни – вивчення основних поновлюваних енергоресурсів, основних принципів їх використання, конструкцій і режимів роботи відповідних енергоустановок, світового і вітчизняного досвіду їх експлуатації, перспектив розвитку енергетики на нетрадиційних і поновлюваних енергоджерелах.
Студент повинний знати: сучасні і перспективні технології, вживані при роботі на поновлюваних джерелах енергії; методичні основи вибору виду робочого тіла, керованих параметрів і циклів виробництва електричної і теплової енергії на поновлюваних джерелах енергії; сучасні методи аналізу ефективності установок на поновлюваних джерелах енергії; інженерні методи захисту довкілля при роботі установок на поновлюваних джерелах енергії.
Студент повинний вміти: приймати рішення в області виробничих завдань основного технологічного процесу установок на поновлюваних джерелах енергії; вибирати технологічні схеми з використанням пакетів прикладних програм; вибирати серійне устаткування установок на поновлюваних джерелах енергії.