Наприкінці грудня 1845 року — на початку січня 1846-го в Києві створено таємне Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія, яке обстоювало ідею побудови української держави на засадах особистої і національної свободи в межах панслов’янської федерації. Незважаючи на вкрай короткий термін його діяльності, ідеологічні засади товариства в різних модифікаціях знайшли відображення в більшості українських політичних програм аж до проголошення Україною незалежності у листопаді 1917 року.
Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М. Костомаров, Т. Шевченко, Г. Андрузький, В. Білозерський, М. Гулак, П. Куліш. Упродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об’єднання слов’ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов’янських народів та відродження України.
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО
