Місце нинішнього Мелітополя до зруйнування Запорозької Січі у 1775 році було безлюдним і складало частину Дикого поля. Потім тут ненадовго осіли кочівники Ногайської орди, утворивши аул Кізіяр.
В 1784 році Катерина ІІ своїм Указом утверджує Таврійську губернію, серед семи повітів якої був і Мелітопольський, хоча населеного пункту з такою назвою ще не існувало. Князь Г.Потьомкін у своїй реляції вказує: Мелітопольському повіту «построить город, наименованный Мелитополь, присутственные места… учредятся со временем сообразно числу и роду жителей».
Проте перипетії існування нового адміністративного і економічного центра лише починаються. Із-за російсько-турецької війни (1787-1791 рр.) припинилося переселення відставних солдат і селян на землі Північної Таврії, а місто, яке з’явилося в указах, на картах і в словниках втрачає назву, адміністративне значення. Поселенню повертається найменування Кизияр.
В 1795-1796 рр. на Молочних Водах біля села Кізіяр поселяються відставні суворовські солдати і утворюють слободку Новоолександрівка. Незабаром обидва поселення злилися в один населений пункт – Кізіяр – Новоолександрівка. В 1842 році указом імператора Миколи І у зв’язку із новим адміністративним поділом Таврійської губернії було визначено: «Уездными городами назначить: в Мелитопольском уезде казенное поселение Ново-Александровку наименовав оное Мелитополем…».
З метою вивчення історії рідного краю для студентів 1-го курсу факультету економіки та бізнесу (15.12.2020 р. група 11 ТР) було організовано та проведено екскурсію до краєзнавчого музею за темою «Заселення Мелітопольського краю».
За інформацією к.і.н. доц., Володимир Михайлов
