16 квітня 1710 року біля містечка Тягина (турецька назва – Бендери, нині територія Молдови) на правому березі річки Дністер відбулися збори козацтва. Новообраний гетьман Пилип Орлик виголосив присягу і оприлюднив «Конституцію прав і вольностей Війська Запорозького», або договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська яка чітко розписувала права та обов’язки гетьмана, старшини, простого козацтва. Від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко. Шведський король Карл XII, який був присутній на зборах козацтва в Бендерах, гарантував дотримання цих статей, як «захисник України».
Документ складається з преамбули та 16 статей. Вступна частина викладала коротку історію українського народу та Війська Запорозького.
Згідно Конституції влада поділяється на 3 гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд). Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік – в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
Конституція написана латиною та староукраїнською мовами. Україномовний оригінал Конституції віднайшли у 2008 році в Російському державному архіві давніх актів. Латиномовна копія зберігається в Національному архіві Швеції. Автентичність документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, та власноручним підписом шведського короля Карла ХII на підтверджувальному дипломі.
Конституція Пилипа Орлика – це підсумок розвитку державної правової думки в Україні: від часів Київської Русі («Руська правда»), Литовсько-руського князівства (Литовські статути) до поч. XVIII ст. Чинності не набула, оскільки написана в умовах вигнання. Але передувала конституціям США, Франції і Польщі і є юридичною вершиною українського державотворення козацької доби.
За матеріалами к.і.н. ст.викладача кафедри СГН В.В. Михайлова
