«Мій білий аркуш паперу – це мій трактат, моє поле бою, мій суд!
Нині (дійшла таки черга!) мені судити і я суджу. Усіх і все.
А себе найперше і найсуворіше»
Чи замислювалися ми над тим, яку роль у нашому житті відіграє слово?! Словом можна возвеличити людину, зігріти, врятувати… У слушну мить правильне слово допоможе розсіяти сумнів, одухотворити, змусити знову повірити в людину, відродити силу душі! І саме такими є поезії Олега Миколайовича Гончаренка – звичайної людини з широким серцем, невимовною щирістю та незгасимим талантом!
Учора, 20.01.2022 р., відбулась презентація книги переможця конкурсу літературно-художніх і краєзнавчих праць місцевих авторів в номінації «Художня література» О.М.Гончаренка. Викладачі кафедри суспільно-гуманітарних наук Адамович А.Є. та Шлєіна Л.І. із задоволенням долучились до цієї події. Привітати автора з новою збіркою поезій «Осінні дзвони / Autumn bells» до читального залу центральної залу міської бібліотеки були запрошені усі, закохані у слово, шанувальники творчості видатного письменника, публіциста, краєзнавця, члена Національної спілки письменників України, лауреата багатьох державних і міжнародних премій. Саме тому, напевно, захід проходив у теплій, дружній атмосфері, де відчувався духовний зв’язок автора та усіх присутніх. Ведуча провела невеличкий екскурс у творчу спадщину письменника, зокрема ознайомила з поезіями нової збірки. Було сказано багато добрих слів на адресу автора. Лунали невимовно гарні поезії, до речі, двома мовами. Бажано наголосити, що збірка дещо незвична для читача, оскільки вона двомовна. У ній зібрані поезії автора і їх талановиті переклади.
«… я поет. Ось чому я пишу. І я буду писати, поки холодні пальці колись не розтиснуться, вспустивши списаний робочий олівець на Землю».
Олег Миколайович, як і завжди, щиро розповів про ідею, історію створення книги. Також автор згадах і тих, хто узяв на себе почесну місію і відповідальність відтворити роздуми, відчуття і прагнення автора іноземною мовою: Микола Ярошенко (м. Мелітополь), Михайло Блехман (м. Монреаль), Ольга Вітвіцька-Колонська (м. Торонто), Павліна Туменко (м.Мелітополь), .
Після закінчення основної частини Олега Миколайовича ще довго не відпускали, спілкуючись, обмінюючись думками, враженнями, з приємністю отримували автографи з побажаннями автора.
Слова – думки.
Слова – паростки.
Слова – цілунки.
Слова – жала.
Слова – ніщо…
Слова – все!
Слова – верлібр тарабарщини.
Як не дивно,
але саме розділові знаки,
виявляється, об’єднують слова…
Отже, очікуємо на нові зустрічі.
За інформацією к.філол.н., доц. Анастасіі АДАМОВИЧ
