Ти – українець, це твої біда і щастя.
…Ти будеш!
Є лише одна умова –
За славу навіть не зречися Слова!
Сьогодні нечасто можна зустріти людей, які є наставниками творчої молоді, натхненними пропагандистами та популяризаторами українського слова, української літератури. Одним із них є Олег Миколайович Гончаренко – поет, прозаїк, публіцист, перекладач, журналіст, волонтер, почесний мешканець міста Мелітополя.
Він є глибоко національним письменником, який завдяки своєму непересічному таланту випереджає час і лине в майбутнє. Водночас, завдяки своїй гуманності, щирій любові до людей, він також і митець загальнолюдського рівня, для яких не існує таких понять, як винятковість раси, пріоритетність віросповідання, титульність нації, а є єдине поняття – Людина.
Саме з ним, скромним і водночас мудрим натхненником, другом кафедри суспільно-гуманітарних наук Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного Олегом Миколайовичем Гончаренко 4 грудня 2019 року відбулась зустріч зі студентами та викладачами, під час якої наша молодь мала можливість поспілкуватись з цією видатною людиною і поставити досить хвилюючі для них питання.
Народився він 5 серпня 1959 року в м.Теміртау Караганинської області (Казахстан). У Мелітополі живе з 1962 року, навчався у Мелітопольському автомоторному технікумі, нині – на творчій роботі.
Є членом Національної спілки письменників України (з 1993 року), Національної спілки журналістів України, Міжнародної літературно-мистецької академії України.
Олег Гончаренко був ініціатором створення 1989 року в Мелітополі осередку товариства «Просвіта» і став його першим головою. У 1992 році ініціював формування Мелітопольського куреня Запорізького козачого Війська Низового.
Письменник є автором 34 книжок, 7 віршів поета було покладено на музику, дві з яких увійшли до збірника маршових пісень Київського військового округу Збройних сил України.
Він є одним із укладачів хрестоматії літератури рідного краю та літературно-краєзнавчого збірника.
Ім’я Олега Гончаренка внесено до «Енциклопедії Сучасної України» (2006 р.), численних довідників, електронного ресурсу «Вікіпедія».
У мистецькому арсеналі митця є заслужені відзнаки багатьох років: є лауреатом 9 Міжнародних премій, 5 Всеукраїнських, 8 регіональних, має 6 медалей, 4 дипломи тощо.
Сам поет, наголошуючи на своєму непорушному зв’язку з прадавнім буттям наших предків, скромно називає себе Вічним Скіфом, а, підкреслюючи непроминальність української історії, незнищенність нашого народу на теренах вічного Степу, – Мудрим Сторожем, зазначаючи, що його життя і творчість присвячено збереженню національної ідеї, історичної пам’яті українців як спільноти однодумців.
Український поет О. Гончаренко, який називає себе Всестепом і людиною Всесвіту, абсолютно чесний не тільки перед собою, а й перед читачем, особливо молоддю. Кожне слово, кожний рядок – це щирі переживання, гострий біль, любов, віра, прагнення жити і творити для людей, для Батьківщини.
О.М. Максимець, Г.Г. Тараненко, О.В.Зімонова, Л.І.Шлєіна
