13 грудня 1877 року в селі Монастиром Брацлавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священника народився Микола Дмитрович Леонтович – український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Леонтович – автор світової різдвяної перлини “Щедрик”.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» — так починається одна з найвідоміших різдвяних пісень світу. «Спробуй наспівати її в будь-якій країні Європи, у США чи Канаді, Аргентині чи Бразилії — мелодію одразу впізнають.
У 1919–1924 роках пісня в обробці Леонтовича стала хітом світових гастролей хору Олександра Кошиця та музичною візитівкою України.
13 грудня 1893 р. народився Микола Хвильовий – знакова постать в літературному процесі 20-х років ХХ століття. Проте історичні та суспільні перипетії, що привели до особистої трагедії митця, зумовили складність вивчення його творчості.
Більше ніж п’ятдесят років в Україні ім’я письменника замовчувалося, а в 30-80-ті роки дослідження творчості Хвильового було можливим лише на еміграції. Та справжнє повернення Хвильового до української спільноти відбулося з демократизацією суспільства та зі здобуттям української державності, коли М. Хвильовий разом з плеядою митців «Розстріляного відродження» опинився в центрі уваги нової генерації дослідників.
Микола Хвильовий написав такі відомі твори, як «Мати», «Арабески», «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія». Памфлети Миколи Хвильового «Камо грядеши?» (1925), «Україна чи Малоросія?» (1926, надрукований лише у 1990 р.). «Думки проти течії» (1926), «Апологети писаризму» (1926) відстоювали національні пріоритети в політиці та культурі, рух України до Європи й закликали позбутися психологічної залежності від Москви, що розглядалось як гарантія відродження української державності.
14 грудня народився Михайло Петрович Старицький – талановитий український драматург, поет, прозаїк, перекладач на українську мову творів світової літератури, актор, режисер і один із засновників українського театру корифеїв, автор п’єси «За двома зайцями», драматург Михайло Старицький.
Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині. З дванадцяти років залишився сиротою і виховувався у Лисенків. Мати Старицького походила з цієї родини. Опікуном Михайла був Віталій Лисенко, син якого Микола став засновником української національної музики. Хлопці були майже однолітками і потоваришували. Вони разом вчилися у Харківському, потім Київському університеті, були учасниками київської Громади, власним коштом заснували та утримували недільні школи, разом розвивали український театр.
З Миколою Лисенком Михайло заснував Товариство українських акторів. Першою виставою, яку поставили була «Різдвяна ніч» за мотивами повісті Миколи Гоголя. Згодом вони поставили більше десятка власних п’єс. Для розвитку театру були потрібні кошти, тому Старицький продав маєток на Поділлі і очолив першу українську професійну театральну трупу. «Склалося товариство, – писав Іван Франко,– якого Україна не бачила ні до, ні після». Протягом 1886-1887-го тривали успішні гастролі Москвою та Санкт-Петербургом, після чого тріумф чекав на українців у Варшаві, Вільнюсі, Тифлісі. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж актори імператорського театру, мали найкращі декорації та костюми.
Старицькому належать слова чудової пісні «Ніч яка місячна». Він написав та видав поезії, п’єси «Маруся Богуславка», «Остання ніч», романи «Буря», «Розбійники», повісті «Заклятий скарб», «Облога Буші».
Помер Михайло Старицький 27 квітня 1904-го, похований на Байковому цвинтарі у Києві.
