8 травня — не просто дата в календарі. Це день, коли історія торкається серця.
Сьогодні ми згадуємо не битви, а людей.
Не перемоги, а долі.
Мільйони тих, кого забрала Друга світова.
І тих, хто вижив, щоби збудувати світ заново.
Цей день — про пам’ять і про вибір.
Бо війна — це не героїзм, а трагедія.
Для освітнього простору — це особливий момент.
Ми маємо не просто згадувати — ми маємо навчати.
Ми — носії пам’яті, ми — сторожі правди.
Сьогодні запрошуємо:
• Провести хвилину мовчання.
• Поставити запитання: Чи можлива перемога без правди?
• Подумати разом: Що робить нас людьми у нелюдські часи?
Пам’ятаємо.
Пояснюємо.
Виховуємо.
Щоб жити — не виживати.
Ніхто не забутий; на попіл ніхто не згорів;
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях.
(Борис Олійник)
