250 років тому – 15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська зруйнували Запорізьку Січ, а Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. Та Січ не зникла — вона продовжує жити у книгах, картинах, фільмах і піснях. Її образ став символом боротьби за свободу, гідність і справедливість.
Січ була унікальним явищем нашої історії. Осередком визвольного руху, де формувалася національна ідентичність, самоврядні політичні інституції, військова стратегія та ідея державності. Основи демократії – виборність отаманів, колективне ухвалення рішень, відповідальність перед громадою – ключові принципи Запорозької Січі, які відображали високий рівень політичної культури українців.
Слово «козак» тюркського походження, перекладається – «вільна людина». Цей символічний зміст зберіг свою актуальність і в ХХІ столітті. Сьогодні, коли Україна протистоїть повномасштабній російській агресії, дух козацької свободи відродився в українських воїнах.
Війна з імперією стала точкою, де історія пересіклася з сьогоденням, а героїзм знову став буденністю як і триста-п’ятсот років тому. Вічна волелюбність предків нестримною наснагою виринула сьогодні у рішучий спротив агресору. Завзято і талановито, сміливо сучасні українці гідно дають бій ворогу.
Запорожці допомогли Москві здобути перемогу в російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Повертаючись з османського походу, російські загони на чолі з Петром Текелієм (загалом понад 100 000 чоловік) віроломно і без будь-якого попередження напали на Запорізьку Січ. Це стало повною несподіванкою для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни або ж перебувала на промислах. Січ охороняв гарнізон у 3000 осіб.
Спішно скликана кошовим отаманом Петром Калнишевським рада прийняла рішення утриматися від пролиття крові і скласти зброю. Хоча рядове козацтво було налаштоване чинити опір.
На анексованих землях отримали величезні володіння фаворити і наближені Катерини ІІ. Тоді ж почалася інтенсивна колонізації «Новоросії», як стало називатися степове Причорномор’я. Після ліквідації Січі більша частина козаків (близько семи тисяч) перейшла на землі Османської імперії, утворивши Задунайську Січ у гирлі Дунаю.
Впродовж століть Запорозька Січ була форпостом свободи, Україна сьогодні – є бастіоном демократії для всієї Європи. Слава про козаків навічно залишається живою в епосі нації. Жодна імперія, жоден диктатор не здатен зламати народ, у серці якого живе дух свободи.
Нехай свобода завжди залишається ключовим маркером для нашого суспільства, а медійна спільнота не втрачає відваги та сили бути вільною у своїх думках і висловлюваннях.
Запорізька Січ у літературі, кіно
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ _ Інститут історії України
- “Максим Оса” (мальопис), Ігор Баранько
- “Пригоди молодого лицаря”, Спиридон Черкасенко
- “Історія запорозьких козаків”, Дмитро Яворинський
- “На зламі двох історій”, Стас Козачук
- “Тарас Бульба”, Микола Гоголь
- “Чорна Рада”, Пантелеймон Куліш
- Запорізька Січ у кіно: епоха шабель і степів через кінокамери
- “Запорозька Січ”, реж. Данило Сахненко
- “Дорога на Січ”, реж. Сергій Омельчук
- “Чорна Рада”, реж. Микола Засєєв-Руденко (Український історичний 9-серійний телесеріал “Чорна рада” знято за однойменним романом Пантелеймона Куліша)
- Запорізька Січ на полотні: легенди козацької доби в живописі
- Запорожці пишуть листа турецькому султанові, Ілля Рєпін. 1891р.
- Проводи на Січ, Опанас Сластьон, 1889 р.
- Остання Рада на Січі, Віктор Ковальов. Середина XIX століття
- Мелодія степу і шабель: Запорізька Січ у музиці
- Засвіт встали козаченьки
- “Запорозький марш” — одна з найвідоміших українських патріотичних мелодій.
- “Ой на горі та женці жнуть” — українська народна пісня
- Їхав козак за Дунай
Інформація з мережі ІНТЕРНЕТ
