28 липня — день пам’яті закатованих або загиблих у полоні.
Пам’ятна дата запроваджена для вшанування пам’яті військовополонених та цивільних осіб, які загинули внаслідок тортур і нелюдського поводження в умовах війни, особливо в період повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Цей день — не просто дата в календарі.
Це рана в серці кожного українця. Це згадка про тих, хто потрапив у полон до ворога й не повернувся. Про тих, кого катували, морили голодом, принижували — та не зламали.
🕯 Ми вшановуємо памʼять військових, добровольців, медиків, цивільних, які загинули в неволі, Їхні імена — у нашій памʼяті. Їхня боротьба — у нашій свободі.
Ми не забудемо Іловайськ. Дебальцеве. Оленівку. Маріуполь. Буч. Ірпінь. Ізюм. Токмак – за кожним із цих назв стоять історії страчених полонених, закатованих цивільних, масових поховань і свідчень, які жахають навіть досвідчених експертів із міжнародного права.
Ми не забудемо Азовсталь, де герої тримали оборону в пеклі. Ми не забудемо тих, хто чекав обміну, але не дочекався.
Ми поруч з родинами загиблих. Світла памʼять героям, які пройшли через нелюдські муки, але залишилися людьми…
Схиляємо голови в жалобі. І водночас — піднімаємо голос, вимагаючи справедливості.
Памʼятаємо. Боремося. Вшановуємо.
Слава незламним. Слава тим, кого ми втратили, але не зрадили.
Слава Україні!
