22 жовтня 1947 року. Цього дня тривала операція «Захід» — одна з наймасовіших депортацій в історії України.
Операцію “Запад” готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів МГБ дізналися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці — вже під час реалізації.
Її розпочали вночі 21 жовтня у Львові. Уряд СРСР розпочав примусове виселення українців. Операція називалася “Захід” (“Запад” мовою оригіналу) і стала наймасовішою депортацією населення заходу України в історії. Тоді до віддалених районів Сибіру та Казахстану депортували понад 78 тисяч осіб. Радянська влада організувала масштабні облави: українців — родини повстанців ОУН, учителів, інтелігенцію, навіть селян, які просто допомагали воякам — вивозили до Сибіру.
Офіційна мета — «очистити Західну Україну від антирадянських елементів».
За дві доби було депортовано понад 18 тисяч сімей. Операція “Захід” охоплювала Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Їх везли в товарних вагонах, без їжі, без тепла, без права на повернення.
Найстрашніше — те, що виселення проводили в присутності дітей. Малюків виривали з ліжок, дозволяли взяти лише найнеобхідніше — ковдру, кілька речей, шматок хліба.
Багато з них не пережили дороги.
Архіви свідчать:
• Людей вивозили під конвоєм НКВС у спеціально створені «спецпоселення».
• Їм заборонялося листуватися з рідними або повертатися без дозволу влади.
• Цілі села залишалися без чоловіків і жінок, лише старі та діти.
Статистика: до Сибіру та Казахстану було насильно вивезено 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років. Це не єдина, але наймасовіша депортація, здійснена на заході Україні.
Ця операція мала зламати дух опору, але натомість зміцнила українську пам’ять і гідність.
Ми пам’ятаємо тих, хто не скорився, і тих, кого хотіли змусити забути, ким вони є.
