29 березня виповнюється 140 років від дня народження Марійки Підгірянки (1881-1963) – відомої української поетеси та освітянки. Її справжнє ім’я – Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. В історію української літератури Марійка Підгірянка увійшла разом з Іваном Трушем, Василем Стефаником, Антоном Крушельницьким, Костянтиною Малицькою. Вчилася майстерності у Лесі Українки, Івана Франка.
Мальовниче гірське село Білі Ослави на Гуцульщині – колиска поетеси Марійки Підгірянки. Тут засвітилася її зоря на блакитному небі України, над Карпатськими горами. Ще її життєві дороги перехрещувалися в тринадцяти селах і містечках Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини й Австрії, які для неї також стали рідними, адже в цих місцях вона жила, ростила своїх дітей, вчила місцеву дітвору, черпала наснагу своєї творчості.
Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939 року – мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.
Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана у 1919 році. Події у творі – це одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах з голоду і від епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці становлять 12 пісень.
У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з’являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Києва видали маленькі збірочки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».
За останні роки побачили світ її книжечки «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка» «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати – страдниця».
Відомий поет Дмитро Павличко сказав, що слово поетеси Марійки Підгірянки серед чесних людей не пропаде ніколи. Творчість поетеси із Карпатських гір — це справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління. І справді, поезія Марійки Підгірянки — як кришталева вода з гірського джерела, що втамовує спрагу дітям і дорослим.
Ознайомитись з творчістю поетеси Марійки Підгірянки запрошуємо до наукової бібліотеки ТДАТУ.
Ольга Цикало,
бібліотекар НБ ТДАТУ
