12 січня, відзначається День українського політв’язня. Після окупації Мелітополя сотні мешканців міста поповнили ці списки.
Традицію відзначати цей день було запроваджено з 1975 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола та дисидентів, які стали жертвами радянського тоталітарного режиму.
Дата 12 січня обрана невипадково: саме цього дня 1972 року у Києві та Львові розпочалися масові арешти діячів національно-демократичного руху, які тривали кілька днів. Тоді були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасов-Калинець, згодом – Ігор Калинець та інші.
Майже всі вони отримали сім років в’язниці і п’ять років посилання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Тих, кого режим боявся найбільше, відправили до психіатричної лікарні.
Нинішня російська влада слідує радянським методам боротьби з інакодумцями. Після початку російської агресії проти України у 2014 році на тимчасово окупованих РФ територіях розгорнувся справжній терор проти українців та кримських татар.
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року росіяни продовжують переслідувати українців на захоплених територіях, вчиняти військові злочини, порушувати права та свободи людини.
До політичних ув’язнених потрапили і мелітопольські журналісти, серед яких співробітники РІА Південь Анастасія Глуховська та Георгій Левченко.
Нагадаємо, Георгія і Анастасію затримали у серпні 2023 року. Незважаючи на те, що 25-річна дівчина вже не працювала в редакції, окупанти продовжують тримати її в катівнях, не визнаючи кримінального переслідування.
Георгія Левченка, який продовжував працювати, перебуваючи в окупації, загарбники звинувачують у тероризмі. За це йому загрожує від 12 років ув’язнення.
Невідома доля Ірини Левченко, яка також уже не працювала у ЗМІ, але залишалася у Мелітополі. Жінка, яка має серйозні проблеми зі здоров’ям, залишається у заручниках у росіян майже два роки.
На даний момент у російському полоні перебуває щонайменше 30 журналістів, а з початку війни загинуло 93 журналісти. Це лише частина масштабної трагедії, що супроводжує медіасферу в умовах війни, де багато медійників стають жертвами репресій, тортур та незаконного утримання.
