Валентин Миколайович Даниленко – український археолог, доктор історичних наук.
Народився майбутній вчений 6 липня 1913 року в с. Ново-Михайлівка, Бердянського повіту у родині вчителя, глибоко освіченої і різносторонньої людини. Батько, Микола Якович Даниленко в молоді роки служив у Іноземному легіоні, володів десятьма іноземними мовами. З юних років Валентин всотував любов до історії та інтерес до мовознавства.
ПОЧАТОК НАУКОВОГО ШЛЯХУ
- У 1932–1936 роках працював у Мелітопольському краєзнавчому музеї.
- У 1935 році закінчив історичний факультет Мелітопольського педагогічного інституту.
- З 1939 по 1940 року закінчив аспірантуру Інституту історії матеріальної культури (Ленінградське відділення АН СРСР).
У 1941 році у Ленінграді пішов на фронт народним ополченцем. Завдяки знанню декількох мов і дослідницьких навичок став розвідником, війну закінчив на посаді начальника слідчої частини розвідки штабу 40-ї армії, мав звання майора, був поранений. Нагороджений орденом Червоного Прапора (1943), орденом Вітчизняної війни I ступеня (1943), орденом Червоної Зірки (1945) і медаллю «За відвагу» (1942).
- У 1945 році повернувся до археології.
- У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію за матеріалами дослідженої ним ранньо-палеолітичної стоянки Круглик – «Нижнепалеолитическое стойбище Круглик как исторический источник».
За роки плідної роботи з дослідження неоліту В. Даниленко відкрив Приазовську, Сурську, Буго-Дністровську, Дніпро-Донецьку неолітичні культури. Уперше в Україні була зроблена спроба цілісної реконструкції неолітичної доби. В. Даниленко вперше запропонував розширений культурно-хронологічний поділ неоліту України.
- У 1965 році В. М. Даниленко закінчив роботу над рукописом праці «Неолит Украины», що складався з шести глав.
КАМ’ЯНА МОГИЛА
Кам’яна Могила — світова пам’ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя (смт Мирне) у Запорізькій області над річкою Молочною, з 2008 р. — Національний історико-археологічний заповідник. Від лютого 2022 року Кам’яна Могила перебуває в російській окупації
Ще зовсім молодою людиною В. Даниленко зацікавився видатною пам’яткою археології та прадавнього мистецтва – Кам’яною Могилою.
- У 1934 році, завдяки його наполегливим зверненням, Кам’яну Могилу включили до плану науково-дослідних робіт Інституту археології АН УРСР. Молодого і допитливого дослідника вабила таємниця семантики зображень на стінах печери і кам’яних плитках.
- У 1936—1938 роках брав участь у перших дослідницьких експедиціях Інституту археології АН УРСР на Кам’яну могилу, під час яких, головним чином, завдяки його допомозі, дослідники відкрили більш 30 нових плит з петрогліфами.
- У 1947 р. В. Даниленко знову повернувся до Кам’яної Могили і очолив Приазовську археологічну експедицію, яка її досліджувала. Пізніше він брав участь у розкопках цього місцезнаходження під керівництвом М. Рудинського, які провадились у 1951–1952 рр. Дослідник вступив у наукову полеміку із М. Рудинським, який вважав пам’ятку одношаровою і датував її енеолітичною добою. В. Даниленко вирізняв серед зображень такі, що, на його думку, належали до палеоліту та мезоліту.
- У 1969 році були поновлені систематичні роботи на цій видатній пам’ятці під керівництвом В. Даниленка.
- 1973–1974 рр. – найбільш продуктивні дослідження. Тоді були відкриті Грот Чуринг (із 40 рибоподібними “табличками” з лінійними накресленнями), та Печера Чаклуна, де було виявлено кілька сотень гравійованих зображень, які автор трактував як палеолітичні.
Ці феноменальні здобутки були опубліковані уже після смерті вченого у його монографії «Кам’яна Могила» у 1986 р., завдяки зусиллям колеги і давнього друга автора В. Непріної. У монографії він підбив підсумки своїх досліджень цієї пам’ятки, де в 1973 році відкрив ще два гроти з унікальними петрогліфами. Однак точка зору вченого про те, що петрогліфи Кам’яної Могили виникли в часи палеоліту, близько 15-20 тисяч років до нової ери, широкої підтримки не одержала. Більшість дослідників дотримується пізнішого датування пам’ятника.
Учнями Валентина Миколайовича Даниленка є Ірина Федорівна Ковальова — видатний український історик та археолог, доктор історичних наук, заслужений професор ДНУ імені Олеся Гончара, постійний член координаційної ради Інституту археології Національної академії наук України, член координаційної ради Європейської Спілки Археологів, кавалер ордену Княгині Ольги III ступеня, а також Борис Дмитрович Михайлов (26.03.1936 — 27.12.2008) — засновник Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила» та його беззмінний директор, кавалер ордену «За заслуги» III ступеня.
Помер Валентин Миколайович в Києві, у 1982 році, прах поховано у колумбарії Байкового кладовища м. Києва.
