23 серпня 2020 р. виповнюється 140 років від дня народження Олекса́ндра Гріна (1880 – 1932) – відомого російського письменника, представника романтичного реалізму. Справжнє ім’я письменника – Олександр Степанович Гриневський. За роки своєї біографії він написав безліч цікавих повістей, найбільшу популярність з яких отримали «Червоні вітрила».
У 1907 році була надрукована його перша книга – «Шапка-невидимка», у 1909-му – «Острів Рено». Потім були інші роботи – більш ніж в ста періодичних виданнях.
Письменник завжди мріяв жити в місті біля теплого моря. Тут пройшли самі спокійні і щасливі роки його життя, тут були написані романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить по хвилях» та інші. Кримський період творчості Гріна став дуже плідним для письменника, в цю пору він створив не менше половини всього ним написаного. Його кімнату займали тільки стіл, стілець і ліжко, а на стіні красувалася просолена дерев’яна скульптура з-під бушприта якогось парусника. Корабельна діва проводжала письменника до сну і зустрічала на світанку.
Грін був не тільки чудовим пейзажистом і майстром сюжету, але і ще дуже тонким психологом. Він писав про таємниці і могутність природи, про самопожертву, мужність, героїчні риси самих звичайних людей. Нарешті, далеко не всі письменники так чисто, дбайливо і схвильовано писали про любов до жінки, як це робив Грін.
Літературна спадщина Олекса́ндра Гріна набагато ширша, різноманітніша, ніж це можна припустити, знаючи письменника лише за його романтичними новелами. Не тільки в юності, але і в пору широкої популярності Грін поряд з прозою писав ліричні вірші, віршовані фейлетони і навіть байки. Поряд з романтичними творами він друкував в газетах і журналах нариси й оповідання побутового складу. Останньою книгою, над якою письменник працював, була його «Автобіографічна повість», де він зображує своє життя, у всіх його жанрових фарбах, з усіма його суворими подробицями.
Останнім незакінченим твором письменника був роман «Недотрога» – про делікатних, вразливих і чуйних героїв, нездатних до брехні, і лицемірства, про людей, які стверджують добро на землі. «До кінця днів моїх, – писав Грін, – я хотів би бродити по світлих країнах моєї уяви».
У 1960-х роках, на хвилі нового романтичного піднесення в країні, Грін перетворився в одного з найбільш видаваних і шанованих вітчизняних авторів, кумира молодого читача (до цього, в розпал кампанії проти «безрідних космополітів», книги письменника були викреслені з планів видавництв, не видавались в бібліотеках). Згодом були відкриті бібліотеки і школи його імені, засновані Будинки-музеї Гріна в Феодосії, Старому Криму і В’ятці …
І ця любов не згасає до цього дня … Спершу в Криму, а в серпні 2000 року – до 120-річчя від дня народження Олександра Гріна – і на батьківщині письменника, в місті Вятка, на набережній, яка носить його ім’я, було урочисто відкрито погруддя письменника.
У 2000 році заснована Всеросійська літературна премія імені Олександра Гріна, вона присуджується щорічно «за твори для дітей та юнацтва, пройняті духом романтики і надії». Серед лауреатів цієї премії – Кір Буличов та Владислав Крапівін.
Твори Олександра Гріна улюблені і вже більш ніж сто років турбують серця читачів …
У фондах художнього абонементу наукової бібліотеки творчість письменника представлена шеститомним зібранням творів та книгами «Червоні вітрила», «Золотий ланцюг», «Та, що біжить по хвилях». Усіх прихильників творчості Олександра Гріна запрошуємо до бібліотеки.
