6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Стуса – видатного українського поета, перекладача, літературознавця, правозахисника, борця за незалежність України у ХХ столітті. Це митець, який належить до когорти світочів національної культури й золотого світового фонду поезії ХХ століття.Його поетичне слово нікого не залишає байдужим і є, безумовно, актуальним для сьогодення.
Народився у селі Рахнівка на Вінниччині 1938 року. Він був наймолодшою четвертою дитиною в родині. Коли Василю було три роки, батьки перевезли його до міста Сталіно (нині Донецьк). Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Одразу поїхав до Києва подавати документи на журналістику. Однак йому відмовили, бо виявився «занадто малим» за віком. На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу.
Самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника. А відповідав завжди виключно українською. Багато читав і більшість вільного часу проводив у бібліотеці. Згодом деякі викладачі почали давати йому твори раннього Павла Тичини, Максима Рильського та заборонених авторів Розстріляного відродження.
У 1959-го році «Літературна газета» надрукувала перші вірші Василя Стуса, передмову до яких написав Андрій Малишко. З 1961-го року викладав українську мову в одній зі шкіл Горлівки.
Василь Стус зазнав репресій від радянської влади: у 1972 році його заарештували уперше, у 1980 р. – удруге. Помер «Заборонений» Стус у 1985 році в тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (росія).
Творчість Стуса була заборонена та частково знищена. За даними Українського інституту національної пам’яті, табірні наглядачі знищили рукопис із 300 віршами.
2019 року вийшов український художній повнометражний фільм, який на широкому тлі боротьби українських дисидентів кінця 1960-х — початку 1980-х років розповідає про життя і загадкову смерть Василя Стуса.
Життя Василя Стуса – це приклад незламності, принциповості і твердої волі. Він ніколи не намагався бути зручним і не боявся відкрито висловлювати свою позицію. Письменник жив Україною, марив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була сенсом життя й відчувалася в кожній поетичній збірці. Його постать є символом незламності духу, людської та національної гідності, а криниця творчості відкриває свої глибини нащадкам.
Читаймо Василя Стуса! Прислухаймося до нього. Може, нам вдасться глибше збагнути його, світ, самих себе.
