28 липня – 145 років із дня народження Володимира Кириловича Винниченка (1880–1951).
Володимир Винниченко – видатний український політичний і державний діяч, письменник, публіцист, революціонер і один із провідних діячів українського національно-визвольного руху початку ХХ століття. Його життя та діяльність тісно пов’язані з творенням української державності у вирішальні роки визвольних змагань 1917–1921 рр.
Український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник Володимир Кирилович Винниченко народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветград (нині Кропивницький) в бідній селянській родині.
Навчався у сільській народній школі, у Єлисаветградській гімназії, але не закінчив її, бо через важке матеріальне становище йому довелося добувати кошти на життя. Володимир наймитував у поміщиків, йому судилося зазнати жорстокої експлуатації, приниження людської гідності, голод і відчай.
У 1900 р. у Златополі Володимир Винниченко екстерном склав іспити за середню школу та наступного року вступив на юридичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію «Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації Революційної Української Партії (РУП). Через кілька місяців його випустили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині».
Винниченко був заступником голови Української Центральної Ради та головою її першого уряду – Генерального Секретаріату, а згодом став автором IV Універсалу, який проголосив незалежність Української Народної Республіки. Як політик і дипломат, він прагнув побудови демократичної, соціально справедливої української держави, поєднуючи національні та соціальні ідеї.
Поряд із політичною діяльністю Винниченко відомий як талановитий письменник і драматург. Його творчість відзначається глибоким психологізмом, гострим відображенням суспільних проблем та моральних конфліктів. Повісті, романи та п’єси, серед яких «Чесність з собою», «Сонячна машина», стали значним внеском у розвиток української літератури.
Після поразки визвольних змагань Винниченко змушений був емігрувати. Жив у різних країнах Європи, але до кінця життя залишався вірним ідеї незалежної України. Помер 6 березня 1951 року у Франції, так і не побачивши здійснення своєї мрії – вільної української держави.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять цієї непересічної особистості, одного з творців української революції та першої української держави ХХ століття. Його боротьба та ідеї залишаються актуальними і нині, надихаючи українців на розбудову сильної, демократичної та незалежної України.
