Тривалі дослідження диких тварин доктором біологічних наук, проф. Анатолієм ВОЛОХОМ принесли йому визнання у різних країнах світу. Наслідком цього стало запрошення вченого нашої кафедри до участі у виконанні кількох міжнародних наукових проектів. Одним з них стало дослідження генетичного стану популяцій вовка у Євразії, керівником якого було призначено проф. Віслава Богдановича – директора зоологічного музею Інституту зоології Польської АН. У проведенні досліджень взяли участь й інші вчені зазначеного закладу (д-ри Патржик M., Буяльська Б., Ричинська E., Сухецька E., Доан K.), а також: д-р (Інститут комп`ютерних технологій Польської АН), д-р Волох А.М. (ТДАТУ, Мелітополь, Україна), д-р Джаннатос Г. (Національний і Каподістрійський університети в Афінах, Греція), д-ри Алагаліі А., Мохаммед О. (Королівський університет у Ер-Ріяді, Саудівська Аравія), Охлопков І. (НДІ біологічних проблем кріозони, Якутськ, СВ РАН), д-р Пілот М. (університет Лінкольна у Великобританії) та інші. Завдяки участі у проекті дослідників із багатьох країн, вдалося зібрати значну кількість зразків вовка (n = 384) та провести дослідження мітохондріальної ДНК (рис. 1). Окрім того, проводилось вивчення популяцій здичавілих собак та звичайного шакала, який нещодавно заполонив усю Європу і також проникнув на територію України.
Рис. 1 Місця проведення генетичних досліджень вовка у Євразії
Хоча вовк був головним хижаком у більшості наземних екосистем, полювання та трансформація його угідь сприяли значному зменшенню популяцій на більшій частині ареалу. Сучасні стратегії управління ними у значній мірі залежать від знань про їхню генетичну структуру. Тому проведений аналіз, який є першим генетичним дослідженням популяцій вовка на всьому Євразійському континенті, має важливе екологічне значення. У результаті проведених досліджень вдалося виявити, що за генетичним різноманіттям та значенням різні популяції вовка є подібними на значному просторі, за винятком особин із Іспанії (рис. 2).
Рис. 2 Результати генетичного дослідження вовка
Вчені виявили, що вовки в Євразії мають чітку географічну ієрархічну структуру. Вона утворює окремі генетичні кластери в межах певних регіонів та між ними, які зливаються в групи на більш високих рівнях диференціації (табл. 1). Було спростовано гіпотезу походження азійських порід собаки від шакала, який виявився генетично чітко відокремленим і від вовка, і від собаки взагалі.
| Монголія | 0.04 | Табл. 1 Генетична відстань між популяціями вовка в Євразії | |||||
| Кавказ | 0.06 | 0.07 | |||||
| С. Аравія | 0.07 | 0.08 | 0.05 | ||||
| Україна | 0.06 | 0.07 | 0.04 | 0.06 | |||
| Болгарія | 0.06 | 0.08 | 0.04 | 0.06 | 0.05 | ||
| Греція | 0.08 | 0.12 | 0.10 | 0.12 | 0.07 | 0.05 | |
| Іспанія | 0.16 | 0.16 | 0.15 | 0.18 | 0.15 | 0.15 | 0.20 |
| Якутія | Монголія | Кавказ | Аравія | Україна | Болгарія | Греція | |
Міжнародні дослідження стали важливим підґрунтям для написання кількох серйозних наукових статей, які цитуються багатьма вченими світу.
- Volokh A. Expansion and reproduction of wolf (Canis lupus L.) populations in the steppe zone of Ukraine // Beiträge zur Jagd & Wild forschung. – 2011. – Bd. 36. – GmbH. – S. 105-115.
- Panagiotopoulou H., Patrzyk M., Dąbrowski M.J., Bujalska B., Rychlicka E., Suchecka E., Doan K., Giannatos G., Volokh A., Alagaili A.N., Mohammed O.B., Okhlopkov I.M., Pilot M., Bogdanowicz W. Genetic polymorphism and structure of grey wolf (Canis lupus) populations in Eurasia // 6th Polish Evolutionary Conference. 26-28.09.2018, Warsaw, Poland.
- Volokh A. The morphology of the Wolf (Canis lupus) in Ukraine and its trophy value // Beiträge zur Jagd & Wildforschung. – 2019. – Bd. 44. – GmbH. – S. 335-346.
к.б.н., доцент Валентина ЩЕРБИНА(за матеріалами д.б.н., проф. Анатолія ВОЛОХА)
