25 серпня 2024 року українська спільнота святкує 100-річчя Павла Архиповича Загребельного, класика української літератури, твори якого видаються великими тиражами. Павло Загребельний — видатний український письменник, драматург, літературний критик і громадський діяч.
Павло Загребельний – один із кращих українських письменників сучасності. Його називають Нестором-літописцем ХХ століття, адже романи Павла Загребельного (а їх є понад 20) – це своєрідний літопис багатостраждальної української історії від сивої давнини Київської Русі до першого десятиліття незалежності.
Він народився 25 серпня 1924 року в селі Солошине на Полтавщині. За своє життя Загребельний став одним із найвпливовіших письменників радянської та пострадянської України, відомим своїм багатогранним літературним спадком, який охоплює історичну прозу, романи, новели, п’єси та есеїстику.
Павло Загребельний почав свою літературну кар’єру в 1950-х роках. Він писав у різних жанрах, але найбільш відомий своїми історичними романами.
У творчому доробку письменника 20 романів, кілька повістей, десятки оповідань, публіцистичних і літературно-критичних статей, есе, п’єси. Їх загальний тираж оцінюють у близько 15 мільйонів книжок, що перекладені 23 мовами.
“Диво” (1968) — один із його найвідоміших романів, присвячений історії Київської Русі доби Ярослава Мудрого, де йдеться про будівництво Софійського собору. У цьому творі Загребельний досліджує питання національної ідентичності, духовності та мистецтва.
“Роксолана” (1980) — роман, що розповідає про життя української дівчини Насті Лісовської, яка стала дружиною османського султана Сулеймана Пишного. Цей роман також торкається питань влади, політичної інтриги та впливу жінки на хід історії.
“Первоміст” (1972) та “Євпраксія” (1975) — інші значущі твори, в яких Загребельний продовжував досліджувати історичні теми, звертаючись до доби Київської Русі.
Письменник також відзначився такими творами, як “Я, Богдан” (1977) — роман про Богдана Хмельницького, “Левине серце” (1979), “Смерть у Києві” (1966) та іншими.
Попри тиск з боку влади, Загребельний знаходив способи передавати у своїх творах глибокі думки про свободу, гідність і національну ідентичність, що робило його творчість особливо важливою для українського народу.
За свої заслуги у літературі Загребельний отримав численні нагороди, серед яких Державна премія СРСР, Шевченківська премія, а також звання Героя України.
Поки в нас відбирали хліб і майно, ми мовчали. Поки нам завдавали болю тілесного, ми терпіли. Поки хилили шиї наші під ярмо панське, ми сподівалися виприснути. Та коли накладено кайдани на волю нашу, коли спробувано уярмити душу нашу, ми запалали гнівом і взялися за меч. “(Я, Богдан”)
