Григір Тютюнник – відомий перекладач, педагог, один з найталановитіших українських прозаїків ХХ століття Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині у селянській родині.
Рано зіткнувся з репресіями. Батька, Михайла Васильовича, репресували у 1937 р., коли Григорію не було й 6 років. Дитяча пам’ять зберегла спогади, як батька виводили з хати, як біг аж за село за «чорним вороном». По Михайлові Тютюннику не залишилося ні фотографії, ні могили, тільки 1958 року прийшло повідомлення, що за рік його було реабілітовано посмертно за браком складу злочину.
Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − уміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність його літературної творчості була надзвичайно високою.
У своїх творах Тютюнник завжди працював над почуттями. У щоденнику писав: “Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені”.
Найголовнішим болем письменника було сучасне село. Він одним із перших помітив факт, що держава буквально вимітала з сіл молодь, заманювала її на цілину чи в шахти, пропонуючи найчорнішу роботу.
Григір Тютюнник не був відкритим борцем із радянською владою. До 1962-го писав виключно російською. Однак його проза була чужою радянським поняттям про життя. Він просто не вміщався у тодішній соцреалістичний канон.
