29 грудня 1891 року народився Володимир Симиренко, який увійшов в історію як видатний учений-садівник, селекціонер і помолог.
Його життя – це історія любові до рідної землі, боротьби за знання і тяжких випробувань, що стали символом незламності.
Перші кроки до великого саду
Володимир був спадкоємцем славної родини Симиренків.
Його батько, Левко Симиренко, заклав основи промислового садівництва в Україні, створивши у Млієві один із найкращих садів Європи.
Можливо, саме ці родинні традиції з дитинства пробудили у Володимира любов до садівництва.
Закінчивши 7-му київську гімназію, Володимир вступив на сільськогосподарський факультет Київського політехнічного інституту.
Під час навчання його плани перервала Перша світова війна. Він брав участь у допомозі населенню на Південно-Західному фронті, а після війни продовжив освіту.
Науковий прорив
1920 року Володимир очолив новостворену Мліївську садово-городню дослідну станцію – і це стало початком його видатної кар’єри.
Саме він започаткував наукові підходи до садівництва в Україні, визначив природно-кліматичні райони для вирощування фруктових садів і розробив стандарти сортів для промислового плодівництва.
Професор і практик, він одночасно викладав у Полтаві, Умані, Києві та організував Всеукраїнську помологічну книгу – систему сортовипробування плодових культур.
Симиренко завжди наголошував, що основа успішного садівництва – це місцеві сорти.
Критика офіційної науки
Володимир мав сміливість критикувати підходи Івана Мічуріна, які стали догмою радянської селекції.
Така позиція стала небезпечною: 1933 року його заарештували за звинуваченням у «шкідництві» і засудили до 10 років ув’язнення.
Вийшовши на свободу в 1937 році, він продовжував працювати агрономом, але вже наступного року його знову заарештували.
У вересні 1938 року 47-річного Володимира Симиренка розстріляли.
Родина, що не скорилася
Репресії не зламали дух родини Симиренків.
Дружина Володимира, Марія, із дітьми емігрувала до Європи, де вони отримали престижну освіту.
Син Олекса став професором у Канаді, а донька Тетяна працювала радником із питань економіки та повернула в Україну архіви родини.
Спадщина Симиренка
Попри репресії, наукові здобутки Володимира залишилися у пам’яті нащадків.
Він відродив українське садівництво, впровадив наукові методи, які досі використовують.
У 1995 році в Києві йому встановили меморіальну дошку, а в Млієві створено Меморіальний музей родини Симиренків.
Пам’ять про цю видатну родину відновлює справедливість і повертає Україні її славу.
За матеріалами ІНТЕРНЕТ
