15 січня 1992 року Указом Президії Верховної Ради України музикою Державного гімну України затверджена мелодія пісні «Ще не вмерла України» Михайла Вербицького. Текстуальна частина славеня була затверджена лише за 11 років.
У процесі національно-культурного відродження з 1989 року в УРСР все більшого поширення набувала українська національна символіка. Поряд з тризубом та жовто-блакитним прапором у якості основного національного гімну була пісня «Ще не вмерла Україна» , написана у 1863 році громадянином Австрії Михайлом Вербицьким на складений рік перед тим однойменний вірш підданого Росії Павла Чубинського. Вона швидко набула популярності і була фактичним гімном УНР та ЗУНР, а 15 березня 1939 року була проголошена офіційним гімном Карпатської України. В СРСР її виконання переслідувалося як прояв «українського буржуазного націоналізму».
В СРСР її виконання переслідувалося як прояв «українського буржуазного націоналізму».
В міру розгортання перебудовчих процесів в УРСР «Ще не вмерла Україна» стала виконуватися на заходах, що проводили представники української національно-культурної інтелігенції. Зокрема, її співали 15 січня 1989 під час роковин від смерті Павла Чубинського біля його відновленої могили у Борисполі. У Києві вона пролунала 9 березня 1990 року біля пам’ятника Тараса Шевченка на заходах, присвячених його дню народження у виконанні Кубанського народного хору під диригуванням Віктора Захарченка, що тоді гастролював в УРСР.
Після виборів до Верховної Ради 1990 року «Ще не вмерла Україна» почала використовуватися народними депутатами опозиційної до комуністичної більшості фракції «Народна Рада». Знаковим стало її виконання на урочистих заходах у Палаці «Україна», присвячених першій річниці «Декларації про державний суверенітет України». Славень був виконаний і після ухвалення Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991 року в приміщенні Верховної Ради.
У вересні 1991 року Заслужений академічний симфонічний оркестр України під керівництвом Ігора Блажкова зробив перший запис гімну, який регулярно транслювався на «Українському радіо». Його виконували й під час інавгурації Леоніда Кравчука на посаду президента України 5 грудня 1991 року.
Втім, у подальшому Україна досить повільно здобувала зовнішні атрибути держави — це питання було непрохідним у парламенті, де домінуючі позиції займала колишня комуністична більшість. Рішення про затвердження Державного гімну України ухвалювалося у міжсесійний період окремим Указом Президії Верховної Ради, яке підписав голова Верховної Ради Іван Плющ 15 січня 1992 року в роковини смерті Павла Чубинського.
Щоб уникнути конфлікту з парламентом питання тексту гімну було відкладено (спеціальна парламентська комісія з цього питання була створена лише у 1996 році). В Указі йшлося про запровадження «повсюдного виконання Державного гімну України» з 16 січня 1992 року і відміну Указу Президії Верховної Ради УРСР від 22 березня 1978 року «Про Державний гімн Української РСР».
