10 березня Україна відзначає День Державного Гімну – одного з головних символів країни поряд із прапором і гербом. Офіційним гімном є пісня “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, створена у 1862-1863 роках.
Вперше пісня пролунала на музику Вербицького у 1863 році, а вже 1865 року вона виконувалася на офіційних заходах. 10 березня 1865 року цей твір вперше виконав хор у Перемишлі під час вшанування пам’яті Тараса Шевченка.
Наприкінці XIX століття “Ще не вмерла Україна” стала одним із символів національно-визвольного руху, а 1917 року була проголошена гімном Української Народної Республіки. Після поразки визвольних змагань її заборонили, але вона продовжувала жити в еміграції та підпіллі.
У 1939 році “Ще не вмерла Україна” стала гімном Карпатської України, а під час Другої світової війни її виконували учасники українського національного руху. Після війни в УРСР офіційним гімном стала пісня “Живи, Україно, прекрасна і сильна”, яка відповідала радянській ідеології.
Уперше після тривалої заборони “Ще не вмерла Україна” публічно прозвучала на фестивалі “Червона рута” 1989 року. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року її виконали в залі Верховної Ради. Офіційно музичну редакцію гімну затвердили 15 січня 1992 року, а текст – 6 березня 2003 року.
Державний Гімн – це більше, ніж просто музична композиція. Це код нації, її дух і символ боротьби за незалежність. Коли лунають перші акорди «Ще не вмерла України…», кожен українець відчуває гордість, силу та незламність нашого народу.
Сьогодні рядки про боротьбу за свободу актуальні як ніколи. Вони закликають не здаватися, стояти за правду, вірити у світле майбутнє України.
Шануймо й співаймо наш Гімн – слова й мелодія якого підсилюють серцебиття кожного українця, надихають на боротьбу, дають віру в Перемогу!!!
