18 червня народився Феофан Прокопович (1681-1736)
Український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець ‒ гуманіст, ректор Київської академії (1710-1716), яскравий представник українського бароко, відомий діяч Епохи Просвітництва, архієпископ Псковсько-Великолуцький та Нарвський (1718-1725), Великоновгородський (1725-1736) Феофан Прокопович (Теофан Прокопович, в миру Єлеазар).
Феофан Прокопович народився 18 червня 1681 року у Києві в родині бідного крамаря Церейського. Після смерті батька й матері його опікуном став дядько по матері Феофан Прокопович, намісник київського Братського Богоявленського монастиря, професор і ректор Києво-Могилянського колегіуму. Дядько віддав Єлеазара до початкової школи при монастирі. Після її закінчення, Єлеазар стає студентом Києво-Могилянського колегіуму.
В роки навчання був одним з найкращих учнів, добре опанував церковнослов’янську, грецьку та латинську мови, не раз перемагав у наукових диспутах.
Феофан Прокопович належав до найосвіченіших людей епохи. Автор політико-філософських трактатів «Слово про власть і честь царську» (1718), «Правда волі монаршої» (1722), богословського твору «Духовний регламент» (1721), цілої низки історичних, юридичних, педагогічних і літературно-теоретичних праць.
У 1716 р. на запрошення Петра І переїхав до Санкт-Петербурга, де став одним з найближчих радників російського царя в питаннях церковної реформи та державної політики. У 1721 р. призначений віце-президентом Священного Синоду. Зібрав бібліотеку, яка нараховую понад 30 тис. примірників та колекцію картин (понад 170 полотен). Похований у Софіївському соборі Новгорода.