4 липня 2025 року виповнюється 120 років від дня народження Михайла Тимофійовича Оратовського, українського вченого-селекціонера, кандидата сільськогосподарських наук, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.
Михайло Тимофійович Оратовський (04.07.1905–04.02.1966) народився 4 липня 1905 року в с. Дубова, нині Уманський район Черкаської області. Його батько був сільським писарем, а мати домогосподаркою. Закінчивши сільську школу, вступив до сільськогосподарського технікуму.
Після закінчення аспірантури Київської сільськогосподарської академії в 1933 році приїхав в Мелітополь і був прийнятий на роботу у відділ селекції Мелітопольської дослідної станції садівництва ім. Сидоренка. В 1938 році захистив дисертацію на тему «Продуктивність сортів черешні у зв’язку з запиленням».
З початком воєнних дій на території України М. Оратовський разом з іншими мелітопольцями рив окопи під Марганцем, де потрапив в оточення. Але переправився через Дніпро та повернувся додому. Працював у Мелітополі в період окупації. Коли нацисти дізналися, що Оратовський – селекціонер, вони вирішили відправити його в Німеччину, через що вченому довелося переховуватися. Він обладнав собі землянку в черешневих садах. А вдома з’являвся лише зрідка, по ночах, щоб взяти запас їжі. Проте, і в цих умовах він продовжував плідну дослідницьку роботу.
Після звільнення Мелітополя М. Оратовський пішов на фронт. Був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Повернувся додому восени 1945 року. З цього часу Михайло Оратовський продовжив свою наукову діяльність.
Наукова робота
Сфера наукових інтересів Михайло Оратовський – селекція кісточкових плодових культур: він розробив методику створення сортів раннього строку достигання, вивчав вплив багаторазового запилення на життєздатність насіння, вплив різновікового пилку на зав’язування плодів, вплив ґрунтових умов на формування якостей плодів та прискорення селекційного процесу.
За 33 роки дослідницької діяльності створив гібридний фонд з 18 000 рослин. Більша частина виведених сортів була занесена в Державний реєстр в 1969-1988 роках.
У 1938 році Михайло Оратовський захистив дисертацію на тему «Продуктивність сортів черешні у зв’язку з запиленням» та отримав наукове звання кандидата сільськогосподарських наук.
🍒Очолював відділ селекції понад 20 років. Автор понад 50 наукових праць, в тому числі 4 монографій: «Перехресне запилення і самозапилення кісточкових плодових порід: черешня, слива, вишня, абрикос і персик» (1935), «Фабрика плодів: монографічний нарис про радгосп ім. Ворошилова Сталінського тресту приміських господарств» (1939), «Нові сорти черешні» (1953), «Нові сорти плодових і ягідних культур України» (1966).
Пізніше його учні передали до державного сортовипробовування ще 48 сортів черешні. Успішно працював над селекцією вишні та абрикосу, та написав 34 роботи на цю тему. Робота М.Т. Оратовського по селекції черешні була продовжена доктором сільськогосподарських наук М.І. Туровцевим.Створив гібридний фонд із 18 000 рослин
Виведені ним сорти черешні складають 40 % всіх насаджень на території України. Був першим кандидатом наук у дослідній станції садівництва ім. Сидоренка та понад 20 років очолював відділ селекції. У музеї дослідної станції є стенд присвячений його діяльності, до якого проводяться екскурсії для школярів.
Відомі сорти, виведені Оратовським
Серед відомих сортів: «Скороспілка», «Валерій Чкалов», «Дніпрянка», «Запорізька» і вишня «Мелітопольська десертна». Пізніше з’явились «Бігарро», «Тавричанка», «Червнева рання», «Мелітопольська чорна», «Вінка». Займався селекцією абрикосу «Мелітопольський ранній», «Мелітопольський пізній», «Променистий».
• Черешня Валерій Чкалов – виведена М. Т. Оратовським спільно з Центральною генетичною лабораторією ім. І. В. Мічуріна (22 % всіх насаджень черешні на території України).
• Черешня Мелітопольська чорна – виділена М. Т. Оратовським серед сіянців черешні Французької чорної від вільного запилення (10 % насаждень черешні в Україні).
• Черешня Великоплідна – виведена М. Т. Оратовським и М. І. Туровцевим (7 % насаджень черешні в Україні).
• Черешня Присадибна – виведена М. Т. Оратовським. На міжнародній виставці плодів в Ерфурті сорту присуджена золота медаль.
• Черешня Бігарро Оратовського – виведена М. Т. Оратовським із сіянців сорту Французька чорна.
Особисте життя. З дружиною Оленою познайомився на дачі Фелібера, першому відділенні Мелітопольської дослідної станції садівництва ім. М.Ф. Сидоренка, де працював її батько, садівник, спеціаліст з виведення сортів цитрусових, Михайло Гегужець. У шлюбі народилась одна дитина – дочка Вікторія.
Досягнення. Вшанування пам’яті
Визнання прийшло із запізненням в чверть століття.
Директор Мелітопольського науково-дослідного інституту зрошуваного садівництва Академії аграрних наук України Віталій Рульєв вважав, що М. Оратовский – селекціонер зі світовим ім’ям – заслуговує вдячної пам’яті земляків. Тому, що наш садівник першим на території колишнього Радянського Союзу вивів вітчизняні сорти черешні. До цього в наших садах використовувалися тільки іноземні сорти солодкої ягоди.
Приміром, перша ластівка радянської черешні – сорт “Валерій Чкалов”, створений в творчій співдружності з С. В. Жуковим (Всесоюзний НДІ садівництва, р. Мічурін), вже 53-й рік приносить хороші урожаї і своїх прекрасних якостей не втрачає. За даними Віталія Рульева, посадки “Валерія Чкалова” і сьогодні займають 22,1 відс. усіх насаджень черешні в Україні.
На стендах в НДІ садівництва були представлені 35 сортів черешні, чотири сорти абрикоси, два – сливи і один – вишні, в створенні яких М. Оратовский був автором або співавтором. Таким багажем досягнень навряд чи може похвалитися хто-небудь з селекціонерів.
Швидше за все, скромність дослідника, його прагнення ставити на перше місце розвиток науки, а не свою роль в цьому процесі, привели до того, що вклад М. Оратовского в прогрес вітчизняної селекції садових культур виявився як би на другому плані. Справжнє визнання прийшло до ученого вже чверть віки опісля, після його смерті. Тільки майже 15 років тому йому була присуджена Державна премія України.
Рідний для М. Оратовского НДІ садівництва вже немало зробив, щоб увічнити ім’я селекціонера. На його могилі спорудили пам’ятник. Велика експозиція в музеї НДІ присвячена науковим роботам Михайла – згадував Віталій Рульєв.
Помер Михайло Тимофійович 4 лютого 1966 р. та був похований у м. Мелітополь Запорізької обл.
За успіхи в селекційній роботі та пропагування наукових знань нагороджений орденом «Знак Пошани» (1985).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992р., посмертно) за селекцію та впровадження нових сортів черешні у виробництво.
У 2016 році, після прийняття в Україні закону про декомунізацію, в Мелітополі вулиця і провулок Калініна були перейменовані у вулицю Михайла Оратовського.
