13 вересня 2025 року, в другу суботу вересня – День українського кіно. Це не просто дата, а символ відродження та визнання українського кінематографа. Свято було засноване Указом Президента України у 1996 році, щоб підкреслити важливість національного кіно як інструменту збереження культури, історії та ідентичності.
Історія українського кіно — це шлях від новаторських експериментів до світового визнання, що включає злети та падіння, обумовлені політичними обставинами. Українське кіно веде свою історію з 1907 року. Це рік, коли була заснована перша кіностудія, що стало початком розвитку національного кінематограф.
Література і кіно
Література і кіно вже давно стали важливими складниками нашого життя. Вони є взаємопов’язаними. Це два види мистецтва, які використовують різні інструменти, але мають одну мету: справити
емоційне враження на людину. Без сумніву, більша частина світової кінопродукції запозичує сюжети з літературних творів. Кінематограф постійно звертається до творів класичної літератури, тим самим
оновлюючи дискусію про їхню актуальність.
Сотні творів української літератури було екранізовано за весь період існування кінематографа.
Назвемо тільки деякі екранізовані твори:
- “Тарас Бульба” Ніколи Гоголя – екранізовані декілька версій, зокрема у жанрі історичної драми. Найвідоміша версія — фільм 2009 року.
- “Маруся Чурай” Ліни Костенко – екранізація цього твору була створена в жанрі драми.
- “Лісова пісня” Лесі Українки – була адаптована у вигляді мелодрами (1972 рік).
- “Кайдашева сім’я” Івана Нечуя-Левицького – кілька варіантів екранізації, зокрема в жанрі комедії
- «За двома зайцями» Михайла Старицького
- «Захар Беркут» Івана Франка тощо.
Дедалі більше творів українських письменників стають теле- та кіноісторіями.
- «Кайдашева сімʼя» Івана Нечуя-Левицького
- Роман «Залишенець. Чорний ворон» Василя Шкляра
- Роман «Ворошиловград» Сергія Жадана
- Роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович
Перелік екранізацій українських літературних творів
Перемоги українського кіно
Українське кіно має понад столітню історію. У різні часи світ визнавав шедеври:
- «Земля» (1930, Олександр Довженко) — класика світового кіномистецтва;
- «Тіні забутих предків» (1965, Сергій Параджанов) — легендарна стрічка, що здобула понад 30 міжнародних нагород;
- «Пропала грамота» (1972, Борис Івченко) — культовий фільм, що став символом української ідентичності.
Упродовж останніх років українські фільми отримують престижні нагороди на міжнародних фестивалях:
- «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч) — відзнаки в Карлових Варах;
- «Памфір» (реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук) — прем’єра на Канському кінофестивалі;
- «Щедрик» (реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко) — емоційна історія, що підкорює глядачів у світі;
- «20 днів у Маріуполі» (2023, Мстислав Чернов) — документальний фільм, відзначений премією «Оскар».
Українське кіно стає мовою, якою ми розповідаємо світу про нашу культуру, традиції, боротьбу і незламність.
Підтримуймо українське кіно — дивімося наші фільми і пишаймося їхнім успіхом!
