19 вересня 2025 року виповнюється 65 років Оксані Стефанівні Забужко — одній з найвидатніших та найвпливовіших постатей сучасної української культури. Вона не просто письменниця, а й філософ, культуролог і публіцист, чия творчість і громадянська позиція відіграли ключову роль у формуванні сучасної української ідентичності.
Оксана Забужко народилася у Луцьку в родині інтелігентів-дисидентів, які зазнали переслідувань радянською владою. Батько, Стефан Забужко, був письменником і перекладачем, що змалечку виховував у доньці любов до літератури та незалежного мислення. Це середовище сформувало її як особистість, що здатна протистояти системі. Вона закінчила філософський факультет Київського університету, а її дипломна робота була присвячена естетиці.
На початку своєї кар’єри Забужко зарекомендувала себе як талановита поетеса, видавши кілька збірок, що відрізнялися глибиною та новаторством. Проте її творчий шлях докорінно змінився після академічних стажувань у США, де вона познайомилася з феміністичною та постколоніальною теоріями. Ці знання стали основою для її подальших досліджень.
Прорив, що сколихнув суспільство: «Польові дослідження українського сексу».
У 1996 році Забужко видала роман «Польові дослідження українського сексу». Ця книга стала справжньою культурною бомбою. Вона відверто порушувала теми, що були табуйовані в радянському суспільстві: жіноча сексуальність, ідентичність, психологічні травми та посттоталітарний синдром. Роман, написаний у стилі модерністського потоку свідомості, викликав запеклі дискусії та став бестселером, перекладеним багатьма мовами. Це був перший український твір, який сміливо заявив про феміністичну оптику та поставив питання про національне тіло як місце історичної травми.
Пізніші твори та есеїстика:
- «Музей покинутих секретів» (2009): Цей епічний роман став, за визнанням багатьох критиків, головною книгою Оксани Забужко. Це масштабна сага, що охоплює три покоління і поєднує художній вимисел із документалістикою. Вона розкриває «замовчувані» сторінки української історії — діяльність УПА, дисидентський рух та травми XX століття. Роман досліджує, як минуле впливає на сьогодення, і як історична пам’ять формує сучасну людину.
- Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007): Це не біографія Лесі Українки, а глибоке культурологічне дослідження. Забужко аналізує образ Лесі Українки через призму модернізму, показуючи її як інтелектуалку та мислительку, що значно випереджала свій час. Книга стала важливим інструментом для переосмислення українського літературного канону.
Публіцистика: Оксана Забужко є однією з найвпливовіших публіцисток сучасної України. Її есеї, зібрані у збірках «Хроніки від Фортінбраса», «З мапи книг і людей» та «І знов я влізаю в танк…», є гострим аналізом політичних, соціальних та культурних процесів. Вона активно коментує події, виступаючи з критикою та захистом демократичних цінностей.
Забужко — лауреатка численних літературних нагород, зокрема Національної премії України імені Тараса Шевченка (2019). Її творчість відіграла значну роль у виході української літератури на міжнародний рівень.
Оксана Забужко є не просто письменницею, а моральним авторитетом. Її твори та публічні виступи змушують українців задуматися про своє минуле, сьогодення і майбутнє. Вона — голос, що не боїться говорити правду, і інтелектуалка, що своїм словом змінює дійсність.
Повні тексти творів Оксани Забужко читати на Укрліб – Бібліотека української літератури.
